Про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - 20.09.2017 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за касаційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 04 лютого 2015 року,

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, посилаючись на те, що 15 серпня 2013 року ОСОБА_3, керуючи на підставі довіреності від 03 квітня 2012 року автомобілем марки ВАЗ-21099, державний номерний знак НОМЕР_1, який належить ОСОБА_5, припаркувала його на вул. Білопільський шлях в м. Суми, поблизу ДАІ.

Під час відсутності позивача в задні праві двері автомобіля ВАЗ-21099, державний номерний знак НОМЕР_1, вдарив автомобіль марки "М-2140", державний номерний знак НОМЕР_2, який рухався заднім ходом, під керуванням відповідача, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 вересня 2013 року ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, у зв'язку з порушенням п. 10.9 Правил дорожнього руху.

Згідно з висновком експерта від 21 серпня 2013 року № 119 про вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, вартість відновлюваних робіт пошкодженого автомобіля ВАЗ-21099, державний номерний знак НОМЕР_1, складає 1 983,48 грн, яку позивач просив стягнути з відповідачів, а також вартість послуг експерта за складання звіту від 21 серпня 2013 року № 119 у сумі 300 грн, та понесені судові витрати.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 04 лютого 2015 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з МТСБУ на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду за пошкодження автомобіля у розмірі 1 983 грн 48 коп.

У задоволенні решти позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній МТСБУ просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Установлено, що 05 серпня 2013 року близько 13 год. ОСОБА_4, керуючи автомобілем М-2140, державний номерний знак НОМЕР_2, по вул. Білопільський шлях в м. Суми під час руху заднім ходом допустив наїзд на автомобіль ВАЗ-21099, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, у результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив п. 10.9 ПДР (1306-2001-п) та своїми діями скоїв правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 вересня 2013 року (провадження 3/592/2077/13) ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення,передбаченого ст. 124 КУпАП (а. с. 10).

Згідно з фотокопією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № 415492, власником автомобіля ВАЗ-21099, державний номерний знак НОМЕР_3, є ОСОБА_5 (а. с. 11).

Відповідно до довіреності від 03 квітня 2012 року, посвідченої приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_6, ОСОБА_5 уповноважив ОСОБА_3 керувати вищезазначеним автомобілем на території України, а також за її межами; крім того, надано право знімати з обліку в підрозділі ДАІ, продати або обміняти автомобіль за ціною і на умовах на її розсуд, одержувати довідки та документи, розписуватися за власника, підписувати відповідний договір, одержувати гроші від реалізації автомобіля, замінювати номерні знаки і агрегати, міняти колір транспортного засобу, здавати в оренду автомобіль, безоплатно переганяти чи транспортувати ТЗ за місцем потреби, з метою виконання вищезазначених повноважень, в разі втрати, отримані дублікат реєстраційного документу в органах ДАІ, у випадку спричинення автотранспортному засобу пошкодження повіреними особами або іншими особами в результаті ДТП чи заподіяння шкоди повіреними особами, укладати, якщо це буде в тому необхідність, від імені власника договори про відшкодування заподіяної шкоди, отримувати і сплачувати по таких договорах грошові суми, у розмірах згідно з калькуляціями, актами тощо, вчиняти всі інші дії та формальності, що пов'язані з цією довіреністю (а. с. 12).

Ураховуючи зазначене, суди дійшли правильного висновку про те, що ОСОБА_3 є належним позивачем у цій справі.

Відповідно до звіту від 21 серпня 2013 рокувартість матеріального збитку, завданого в результаті ДТП складає 1 983,48 грн (а. с. 13-19).

Згідно з п. 9 ч. 1 Закону України "Про страхування" (85/96-ВР) страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов'язковим видом страхування.

Відповідно до ст. 13.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" учасники бойових дій та інваліди війни, що визначені законом, інваліди I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним інваліду I групи, у його присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 ОСОБА_4 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Стаття 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 1961-IV (далі - Закон) визначає дії осіб у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати).

Згідно з п. 33.1, 33.1.4 цієї статті, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний: невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Відповідно до п. 37.1.3. ст. 37 Закону підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, вказував на те, що під час розгляду справи відповідачем МТСБУ не доведена неможливість встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди. Про факт дорожньо-транспортної пригоди позивач негайно повідомила органи ДАІ, свою страхову компанію, залучила до огляду свого транспортного засобу належного спеціаліста оцінювача та надала зібрані документи щодо факту, обставин та розміру шкоди МТСБУ. Останній, вивчивши надані документи та залучивши своїх спеціалістів, не позбавлений був можливості з'ясувати всі питання, необхідні для виплати страхового відшкодування. Отже підстави для відмови у відшкодуванні шкоди позивачу, зважаючи на те, що ОСОБА_3 порушений порядок і строк повідомлення МТСБУ про страховий випадок,відсутні.

З огляду на ці обставини недотримання позивачем процедури звернення до страховика є формальними порушенням, які не тягнуть за собою скасування судових рішень.

Не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і посилання на ненадання їм пошкодженого автомобіля для огляду страховим комісаром, оскільки страховиком не заперечується розмір шкоди, завданої позивачу

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Обставини справи досліджено повно, зібраним доказам надана оцінка.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права при його ухваленні, які передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування судових рішень, та в основному зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновком судів по їх оцінці, заявник не зазначає, чим саме порушені його права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, тому колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.