Про звернення стягнення на предмет іпотеки - 20.09.2017 Прийняття

за зустрічним позовом ОСОБА_5, інтереси якого представляє орган опіки та піклування виконавчого комітету Ленінської районної у м. Кіровограді ради, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс", третя особа - ОСОБА_4, про визнання припиненим іпотечного договору, зобов'язання вилучення запису про обтяження, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 12 лютого 2015 року,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" (далі - ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс") звернулося до суду з указаним позовом, в якому просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 17 жовтня 2006 року № 030/10.06/88-188КЛ, яка становить 104 010,12 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку становить 831 352, 89 грн, та складається із заборгованості за основною сумою кредиту - 50 434,44 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає 403 122,48 грн; заборгованості за процентами - 24257,89 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає 193 893,31 грн; заборгованості за нарахованою комісією - 0,00 грн; нарахована пеня - 29 317,79 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає 234 337,10 грн; нарахована пеня 0,00 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на нежитлову будівлю, що знаходиться на АДРЕСА_1 у м. Кіровограді, загальною площею 710,9 кв. м, що належить іпотекодавцю на підставі Свідоцтва про право власності, виданого 02 серпня 2006 року виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради на підставі рішення від 19 червня 2006 року № 692, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності /незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій та просили стягнути сплачений товариством судовий збір.

На обґрунтування заявлених вимог товариство вказувало на те, що позичальник за кредитним договором від 17 жовтня 2006 року № 030/10.06/88-188КЛ ОСОБА_4 свої зобов'язання не виконує, внаслідок чого утворилась зазначена вище заборгованість, а тому з посиланням на ст. 33 Закону "Про іпотеку" вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки з майнового поручителя ОСОБА_5

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 квітня 2014 року до участі у справі залучено законного представника ОСОБА_5 - орган опіки та піклування виконавчого комітету Ленінської районної у м. Кіровограді ради (а. с. 161,162 т. 1).

Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ленінської районної у м. Кіровограді ради, який діє в інтересах недієздатного ОСОБА_5, подав зустрічний позов до ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс", яким просив визнати припиненим іпотечний договір від 17 жовтня 2006 року, зареєстрований у реєстрі № 2610, укладений між ОСОБА_3 та АКБ "ТАС-Комерцбанк", зобовязати ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" надати приватному нотаріусу Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_6 заяву про вилучення з Державного реєстру іпотек запису від 29 листопада 2012 року № 3940623 про обтяження іпотекою нерухомого майна, а саме нежитлової будівлі, яка знаходиться по АДРЕСА_1, та заяву про вилучення запису обтяження № 10935841 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомостей про зняття заборони на відчуження нерухомого майна (а. с. 98-101 т. 2).

На обґрунтування заявлених вимог указували на те, що у справі була проведена судово-почеркознавча експертиза, згідно з висновком якої було встановлено, що ОСОБА_4 не підписував кредитний договір від 17 жовтня 2006 року № 030/10.06/88-188КЛ, а також не отримував від банку кредитних коштів, а тому цей договір є неукладеним і не може породжувати інші дійсні правочини (іпотечний договір) та зобов'язання за ним. Оскільки іпотека є похідною від основного зобов'язання, а тому відповідно до 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку", п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України іпотечний договір є припиненим.

Вказаний зустрічний позов ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 07 листопада 2014 року об'єднано з первісним (а. с. 103 т. 2).

Третя особа із самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" та з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати недійсним з моменту укладення кредитний договір від 17 жовтня 2006 року № 030/10.06/88-188КЛ,укладений між АКБ "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_4, зазначаючи про те, що спірний кредитний договір не підписував та не укладав, кошти за ним не отримував. Вказує, що про борг він дізнався з позовної заяви ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" до ОСОБА_5, де він зазначений третьою особою.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 07 листопада 2014 року позов третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_4 до ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" про визнання недійсними кредитного та іпотечного договорів, в частині вимоги про визнання недійсним з моменту укладення іпотечного договору від 17 жовтня 2006 року, зареєстрованого в реєстрі № 2610, укладеного між ОСОБА_7 та АКБ "ТАС-Кормерцбанк", залишено без розгляду (а. с. 102 т. 2).

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 листопада 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 12 лютого 2015 року, у задоволенні позову ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" відмовлено.

Позов третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_4 задоволено.

Визнано недійсним з моменту укладення кредитний договір від 17 жовтня 2006 року № 030/10.06/88-188КЛ, укладений між АКБ "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_4

Зустрічний позов ОСОБА_5, інтереси якого представляє орган опіки та піклування виконавчого комітету Ленінської районної у м. Кіровограді ради, задоволено частково.

Визнано припиненим іпотечний договір від 17 жовтня 2006 року, зареєстрованийу реєстрі за № 2610, укладений між АКБ "ТАС- Комерцбанк" та ОСОБА_3 В іншій частині зустрічного позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цихправ, якщо інше не встановлено договором або законом.

Установлено, що 17 жовтня 2006 року було укладено кредитний договір № 030/10.06/88-188КЛ між АКБ "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_4 відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у сумі 70 000 дол. США, а позичальник зобов'язався повернути кредит на умовах та в порядку, визначеному кредитним договором(а. с. 6-10 т. 1).

На забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором було укладено іпотечний договір від 17 жовтня 2006 року між АКБ "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_3, відповідно до умов якого в іпотеку була передана нежитлова будівля, загальною площею 710,9 кв. м, що належить ОСОБА_3 на праві власності, та знаходиться по АДРЕСА_1 (а. с. 13-17 т. 1).

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15 червня 2011 року ОСОБА_3, 1936 рокународження, визнано недієздатним (а. с. 61, 62 т. 1).

Згідно із статутом ПАТ "Омега Банк" АКБ "ТАС-Комерцбанк" змінив своє найменування на ВАТ "Сведбанк", який виступає правонаступником зі всіх прав та зобов'язань АКБ "ТАС-Комерцбанк". У свою чергу ВАТ "Сведбанк" змінило своє найменування на ПАТ "Сведбанк" (а. с. 33, 34 т. 1).

Також установлено, що 28 листопада 2012 року ПАТ "Сведбанк" відступив ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" відповідно до договору факторингу № 15 та договору про відступлення за іпотечними договорами свої права вимоги за зобов'язаннями за вищевказаним кредитним та іпотечним договорами (а. с. 26-32 т. 1).

Відповідно до наданого розрахунку заборгованості за кредитним договором від 17 жовтня 2006 року № 030/10.06/88-188КЛ станом на 27 серпня 2013 року у ОСОБА_4 утворилась заборгованість за кредитном договором, яка становить 104 010, 12 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку становить 831 352,89 грн, а саме:

- заборгованість за основною сумою кредиту - 50 434,44 дол. США, що за офіційним курсом НБУ складає 403 122,48 грн;

- заборгованість за процентами - 24 257,89 дол. США, що за офіційним курсом НБУ складає 193 893,31 грн;

- заборгованість за нарахованою комісією - 0,00 грн;

- нарахована пеня - 293 17,79 дол. США, що за офіційним курсом НБУ складає 234 337,10 грн (а. с. 24 т. 1).

Згідно з висновками судово-почеркознавчої експертизи від 07 жовтня 2014 року № 43 та від 19 листопада 2014 року № 52, наданими спеціалістом І категорії експертного сектора Українського науково-даслідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБУ України, підписи в графах "Підпис позичальника" та "Позичальник" в оригіналі кредитного договору від 17 жовтня 2006 року № 030/10.06/88-188КЛ виконані не ОСОБА_4, а іншою особою, підпис в графі "Підпис отримувача" в заяві на видачу готівки від 18 жовтня 2006 року № 1, виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою (а. с. 42-45, 117-119 т. 2).

Відповідно до норм ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язку (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину встановлена ст. 204 ЦК України.

Право сторони правочину оспорити його дійсність передбачено ч. 3 ст. 215 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

За таких обставин суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, ураховуючи доведеність відсутності волевиявлення ОСОБА_4, направленого на укладення оспорюваного договору, дійшов правильного висновку про задоволення позову ОСОБА_4 та визнання кредитного договору № 030/10.06/88-188КЛ, укладеного 17 жовтня 2006 року між АКБ "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_4, недійсним.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом (ч. 2 ст. 548 ЦК України).

Отже, часткове задоволення вимог ОСОБА_5, інтереси якого представляє орган опіки та піклування виконавчого комітету Ленінської районної у м. Кіровограді ради, є наслідком недійсності кредитного договору, на забезпечення якого було укладено іпотечний договір.

Частиною 1 ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи та надавши їм відповідну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини,та дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" та часткового задоволення вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_5, інтереси якого представляє орган опіки та піклування виконавчого комітету Ленінської районної у м. Кіровограді ради.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Обставини справи досліджено повно, зібраним доказам надана оцінка.

Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, застосувавши ст. ст. 203, 215 ЦК України, є необґрунтованими та такими, що суперечать матеріалам справи, оскільки товариство жодної уваги не звернуло на підстави звернення ОСОБА_4, які викладені в його уточнених вимогах та в яких він ставить питання саме про визнання недійсним договору з указаних підстав (а. с. 96, 97 т. 2).

Доводи про те, що ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" до апеляційного суду надана виписка з особового рахунку, з якої вбачається, що кредитні кошти видавалися, погашення за кредитом здійснювалось, також не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи та фактами, встановленими судами, оскільки не доводять те, що кошти отримані саме ОСОБА_4 і те, що саме ОСОБА_4 здійснював будь-які дії, спрямовані на виконання умов спірного кредитного договору.

Інші доводи також є безпідставними, оскільки заявником не надано жодного доказу порушення судами норм ЦПК України (1618-15) , що призвели до порушення їх прав, щодо можливості заявляти відповідні клопотання та надавати відповідні докази на підтвердження заявлених вимог, що унеможливило встановлення обставин та фактів для правильного вирішення справи.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судаминорм матеріального права і порушення норм процесуального права при його ухваленні, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування судових рішень, та в основному зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновком судівпо їх оцінці, тому колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.