742/1524/16ц Про визнання права власності в порядку спадкування та за зустрічним позовом про визнання права особистої приватної власності - 20.09.2017 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права особистої приватної власності, третя особа - приватний нотаріус Прилуцького міського нотаріального округу Чернігівської області Ігнатова Людмила Леонідівна, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Чернігівської області від 11 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 24 листопада 2016 року і касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26 липня 2016 року та рішення апеляційного суду Чернігівської області від 11 листопада 2016 року,

У травні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила визнати за нею право власності на 5/12 частини житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а також право власності на 5/12 часток земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, у порядку спадкування за заповітом після смерті її батька ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Свої вимоги ОСОБА_3 обґрунтовувала тим, що після смерті батька ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, відкрилася спадщина, у тому числі й на 5/12 частини житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1, та 5/12 часток земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_2. Проте будучи спадкоємцем за заповітом позивач не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на частину спадкового майна у зв'язку з відсутністю у неї документів, що посвідчують право власності спадкодавця на вищезазначене майно. Оскільки дружина померлого ОСОБА_6 - ОСОБА_4 - із певних причин відмовляється надати позивачу правовстановлюючі документи на вищезазначене майно, тому позивач звернулася до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом та стягнення сплаченого судового збору.

Не погоджуючись із позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому просила визнати особистою приватною власністю вищевказаний будинок та земельну ділянку.

Свої вимоги ОСОБА_4 обґрунтовувала тим, що із 11 жовтня 1996 року перебувала в зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_6 Під час шлюбу ОСОБА_4, продавши належне їй на праві приватної власності майно, а саме: квартиру та частину житлового будинку, 15 серпня 2000 року придбала 7/10 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 та земельну ділянку по АДРЕСА_2, які було оформлено на чоловіка ОСОБА_6 Зазначила, що після придбання вказаної частини житлового будинку, який мав самостійний вхід, у подальшому було виділено вказану частину будинку та отримано свідоцтво про право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1. Вважає, що оскільки вищевказаний житловий будинок та земельну ділянку придбано у 2000 році виключно на її особисті грошові кошти, тому вказане майно є її особистою приватною власністю та не може бути включено до спадкової маси.

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26 липня 2016 року первісний позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 5/12 частини житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, у порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 5/12 часток земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, у порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Вирішено питання про судові витрати.

Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частини житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, як на половину спільного майна подружжя, придбаного за час знаходження в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частку земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, як на половину спільного майна подружжя, придбаного за час знаходження в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Вирішено питання про судові витрати.

В іншій частині зустрічного позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 11 листопада 2016 року змінено рішення суду першої інстанції у частині визначення частки у праві власності ОСОБА_3 у спадковому майні шляхом зменшення з 5/12 до 7/24 частини.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 24 листопада 2016 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 про виправлення арифметичної помилки в рішенні апеляційного суду Чернігівської області від 11 листопада 2016 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення та ухвалу апеляційного суду, залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення судів першої й апеляційної інстанцій у частині задоволення первісного позову та задовольнити зустрічний позов у повному обсязі, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України непрацездатна вдова (вдівець) спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 57 СК України передбачено, що особистою приватною власністю дружин, чоловіка є, в тому числі майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

За приписами ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є, зокрема справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 15 ЦК України та ст. 3 ЦПК України.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

Судом установлено, що згідно з копією свідоцтва про народження від 09 грудня 1976 року серії НОМЕР_1 ОСОБА_7 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 та її батьком записано ОСОБА_6

Відповідно до копії свідоцтва про одруження від 20 червня 1997 року серії НОМЕР_2 ОСОБА_8 та ОСОБА_7 одружилися 20 червня 1997 року, про що Вінницьким міським відділом реєстрації актів громадянського стану в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис за № 1167.

Згідно з копією свідоцтва про шлюб від 15 грудня 2005 року серії НОМЕР_3 ОСОБА_6 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб (дошлюбне прізвище - ОСОБА_4) 11 жовтня 1996 року, про що відділом реєстрації актів цивільного стану Прилуцького міськрайонного управління юстиції в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 345.

Відповідно до копії договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Прилуцької міської державної нотаріальної контори 15 серпня 2000 року та зареєстрованого в реєстрі за № 1-4722, ОСОБА_6 купив 7/10 частини жилого будинку з належною частиною надвірних будівель, що знаходиться по АДРЕСА_1.

Згідно з копією свідоцтва про право власності від 23 жовтня 2013 року серії НОМЕР_4 ОСОБА_6 належав на праві приватної власності житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1.

За договором купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченим державним нотаріусом Прилуцької міської державної нотаріальної контори 15 серпня 2000 року та зареєстрованим у реєстрі за № 1-4724, ОСОБА_6 купив земельну ділянку площею 0,0293 га, розташовану на території Прилуцької міської ради за адресою: АДРЕСА_2, про що отримав державний акт на право приватної власності на землю від 01 вересня 2000 року серії НОМЕР_5.

Відповідно до копії заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Лукашенко В.Б. 04 березня 2015 року та зареєстрованого в реєстрі за № 1387, та копії інформаційної довідки з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів від 17 червня 2015 року, ОСОБА_6 все своє майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, у тому числі все те, що буде належати йому на день смерті і на що матиме право за законом, заповів ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер.

Згідно зі свідоцтвами про право на спадщину за заповітом, виданими приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу 18 квітня 2016 року №№ НАІ911542 та НАІ911541, ОСОБА_3 на підставі заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Лукашенко В.Б. 04 березня 2015 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1387, є спадкоємцем майна ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме: 5/12 частини гаража НОМЕР_6, що знаходиться у м. Прилуки Чернігівської області в автокооперативі "Нафтовик", та 5/6 часток земельної ділянки, загальною площею 0,0999 га, що розташована на території Сухополов'янської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області.

Відповідно до листа приватного нотаріуса Прилуцького міського нотаріального округу Ігнатової Л.Л. від 13 квітня 2016 року № 299/02-14, ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частину житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1, та частку земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_2, у зв'язку з відсутністю документів, що посвідчують право власності на вищезазначене майно.

Відповідно до листа приватного нотаріуса Прилуцького нотаріального округу Ігнатової Л.Л. від 21 липня 2016 року № 554/01-16, після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, заведено спадкову справу від 17 червня 2015 року № 47-2015 за заявою його дочки ОСОБА_3, на ім'я якої спадкодавцем залишено заповіт на все належне йому майно від 04 березня 2015 року № 1387. 26 червня 2015 року надійшла заява про прийняття спадщини від дружини спадкодавця - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка має право на обов'язкову частку у спадщині відповідно до ст. 1241 ЦК України як непрацездатна за віком. Також ОСОБА_4 має право на половину спільного майна подружжя, придбаного за час знаходження в зареєстрованому шлюбі. Від інших спадкоємців заяв про прийняття спадщини не надходило. У разі відсутності заповіту, до спадкування за законом крім ОСОБА_3 та дружини спадкодавця міг би бути закликаний його син ОСОБА_10, тобто три спадкоємці за законом. Таким чином, обов'язкова частка у спадщині, належна ОСОБА_4, вираховується у розмірі 1/6 частки (половина 1/3 частки, яка б належала їй у разі спадкування за законом). Видати свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частину житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1, та на частку земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_2, не є можливим у зв'язку з відсутністю у ОСОБА_3 документів, що посвідчують право власності на вищезазначене майно. Якщо документи, що посвідчують право власності спадкодавця, будуть надані нотаріусу, дружина спадкодавця отримає, у тому числі 7/12 частини житлового будинку, що знаходиться у АДРЕСА_1 (1/2 частки у спільній власності подружжя на житловий будинок + 1/12 обов'язкової частки у спадщині = 7/12); 7/12 частки земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_2 (1/2 частки у спільній власності подружжя на земельну ділянку + 1/12 обов'язкової частки у спадщині = 7/12). Спадкоємець за заповітом - дочка спадкодавця - отримає 5/12 частини житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1, а також 5/12 часток земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_2.

За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального і процесуального права, правильним є висновок суду першої інстанції про задоволення у повному обсязі первісного позову та часткове задоволення зустрічного позову.

Разом із тим, відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 про визнання права особистої приватної власності, суд на підставі всебічно досліджених доказів у справі, правильно виходив із недоведеності та необґрунтованості цих позовних вимог, оскільки ОСОБА_4 не надала суду належних і допустимих доказів про те, що спірне майно: вищевказані житловий будинок та земельну ділянку, було придбано за її особисті кошти.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі ст. ст. 10, 58- 60, 212 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає ст. ст. 213, 214 ЦПК України.

Безпідставно змінивши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції у частині визначення частки у праві власності ОСОБА_3 у спадковому майні шляхом зменшення з 5/12 до 7/24 частини, апеляційний суд припустився помилки в застосуванні матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, на порушення вимог ст. ст. 10, 57, 60, 212, 303 ЦПК України не надав належної правової оцінки зібраним у справі доказам.

Так, за встановлених судом вищевказаних обставин справи, а саме: наявності заповіту спадкодавця на ім'я позивача та наявності у відповідача права на обов'язкову частку у спадщині, в апеляційного суду не було підстав для висновків про те, що місцевий суд неправильно визначив частку позивача ОСОБА_3 у праві власності на спадкове майно та необхідність її зменшення із 5/12 до 7/24 частини, тобто на 1/120 частини, як помилково вважав апеляційний суд, навівши такий розрахунок: 7/10 : 2 = 7/20 : 3 (спадкоємці за законом) = 7/60; 1/2 частини від 7/60 становить 7/120 (обов'язкова частка ) + 7/20 (половина у спільному майні подружжя) = 35/120 частини - власність дружини; частка спадкоємця ОСОБА_3 - 7/24.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням рішення суду першої інстанції в силі з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Стосовно оскаржуваної ОСОБА_3 у касаційній скарзі ухвали апеляційного суду Чернігівської області від 24 листопада 2016 року, якою відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 про виправлення арифметичної помилки в рішенні апеляційного суду Чернігівської області від 11 листопада 2016 року, то колегія суддів не знаходить підстав для її скасування, оскільки вказана ухвала постановлена із дотриманням вимог ст. 219 ЦПК України, а наведені у заяві ОСОБА_3 обставини не свідчили про наявність описки чи арифметичної помилки у рішенні суду, а фактично зводилися до зміни змісту рішення суду. Таким чином, вказана ухвала підлягає залишенню без змін згідно зі ст. 337 ЦПК України.