Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого суддів:

Дем ’ яносова М.В., Іваненко Ю.Г., Маляренка А.В.,

Леванчука А.О., Ступак О.В.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Апеляційного суду Полтавської області від 18 липня 2016 року,

У березні 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулось з позовом, свої вимоги обґрунтовуючи тим, що 09 квітня 2012 року ОСОБА_6 звернувся до них з метою отримання кредитних послуг, у зв'язку з чим підписав заявку № б/н, згідно з якою отримав кредит у розмірі 8 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач своєчасно не виконував умови договору, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитом у сумі 26 835 грн 81 коп., яка складається із заборгованості за кредитом - 7 484 грн 80 коп., заборгованості за пенею та комісією - 1 493 грн 42 коп., штраф (фіксована частина) - 500 грн, штраф (процентна складова) - 1 254 грн 09 коп., яку позивач просив стягнути з відповідача.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 16 травня 2016 року у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 18 липня 2016 року рішення Київського районного суду м. Полтави від 16 травня 2016 року скасовано, ухвалено нове рішення.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" 23 587,80 грн (7 484,80 грн - заборгованість за тілом кредиту, 16 103,50 грн - заборгованість по процентам) та 500 грн - фіксована частина штрафу та 1 179,36 коп. - процентна складова штрафу).

В рахунок повернення судового збору стягнуто з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" 2 543,66 коп.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення апеляційного суду, залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосуванням судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 324 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, всупереч вимогам ч. 1 ст. 60 ЦПК України, не надав суду доказів того, що між ним та відповідачем 09 квітня 2012 року укладався кредитний договір як самостійний договір чи як продовження договірних кредитних правовідносин за договором, який укладався 19 серпня 2010 року, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 8 000 грн, що матеріали справи не містять жодного доказу у підтвердження того, що відповідач отримував кредитну картку за вказаним договором з кредитним лімітом 8 000 грн, немає розписки про отримання кредитної картки та жодного підпису відповідача про отримання такої картки.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що новий кредитний договір не укладався, а відповідач отримав нову картку у квітні 2012 року, та має заборгованість та порушення строків повернення кредиту.

Як установлено апеляційним судом, згідно із заявою від 19 серпня 2010 року ПАТ КБ "ПриватБанк" відкрив картковий рахунок на ім'я ОСОБА_6

Відповідач підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, що він згоден з тим, що заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Відповідач погодився з тим що він зобов'язується регулярно ознайомлюватися на сайті Приватбанку зі змінами Умов та Правил надання банківських послуг та їх виконувати.

Наявність у банку відривного талону до анкети-заяви, який повинен був залишитися у клієнта, після укладення договору не є підставою для визнання договору недійсним чи неукладеним.

Сторони в судовому засіданні не заперечували, що відповідач отримав картку згідно з даною заявою та погасив за нею заборгованість до закінчення дії картки 2012 році.

У квітні 2012 року ОСОБА_6 отримав нову кредитну картку, оскільки під час верифікації (процедури перевірки персональних відомостей та їх підтвердження шляхом отримання телефону клієнта) банком було встановлено, що договір про надання банківських послуг від 19 серпня 2010 року є чинним, новий кредитний договір не оформлявся.

Цей факт підтверджується фотографією відповідача разом з карткою та довідкою банку про видачу ОСОБА_6 карти, а також довідкою від 04 квітня 2012 року з місця роботи відповідача про середній заробіток ОСОБА_6 за останні 6 місяців.

Із довідки про зміну умов кредитування убачається, що старт карткового рахунку відбувся 04 квітня 2012 року, розмір кредитного ліміту на вказаному картковому рахунку станом на 04 квітня 2012 року був 0,00 грн, 04 травня 2012 року кредитний ліміт збільшений до 8 000 грн.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів за будь-яким грошовим зобов'язанням, передбаченим цим договором більше ніж 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн та + 5 % від суми заборгованості за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісії.

ОСОБА_6 користується з 2012 року по даний час кредитною платіжною картою, що підтверджується випискою по картці/рахунку, останній раз відповідач поповнював картковий рахунок 30 жовтня 2014 року в терміналі самообслуговування в м. Полтаві на 300 грн та готівкою 12 грудня 2014 року на 200 грн, має заборгованість та порушення строків погашення кредиту.

Згідно з розрахунком банку заборгованість ОСОБА_6 за кредитним договором станом на 29 лютого 2016 року становить 26 835,81 грн (7 484,80 грн - заборгованість за тілом кредиту, 16 103,50 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 1 493,42 грн - заборгованість за пенею та комісією, штрафи: 500 грн (фіксована частина) та 1 254 грн (процентна складова).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит на сплатити проценти.

Як передбачено ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України,зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Касаційна скарга не містить доводів на спростування вказаних висновків апеляційного суду, які є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Апеляційного суду Полтавської області від 18 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.