Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого

Луспеника Д.Д.,

суддів:

Гулька Б.І.,

Журавель В.І.,

Хопти С.Ф.,

Штелик С.П.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Косівщинська" про розірвання договору оренди землі, стягнення заборгованості із орендної плати, за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Косівщинська" до ОСОБА_6 про стягнення збитків, стягнення орендної плати та розірвання договору оренди землі за касаційними скаргами представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7,товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Косівщинська" на рішення Сумського районного суду Сумської області від 23 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 25 лютого 2016 року,

У січні 2015 року ОСОБА_6 звернулася до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Косівщинська" (далі - ТОВ "Агрофірма Косівщинська") про розірвання договору оренди землі, стягнення заборгованості із орендної плати.

Мотивувала позов тим, що вона є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,72 га, що розташована на території Косівщинської сільської ради Сумського району Сумської області. За договором від 06 січня 2005 року вона передала указану земельну ділянку в оренду ТОВ "Агрофірма "Косівщинська" на 5 років. Додатковим договором від 01 січня 2009 року збільшено строк оренди до 10 років та визначено оренду плату у розмірі 1083,75 грн на рік. Разом з тим, обов'язок щодо внесення орендного платежу у 2011 та 2012 роках орендарем виконано несвоєчасно - лише у листопаді 2013 року, що свідчить про систематичну несплату орендної плати протягом двох років.

Посилаючись на викладені обставини та уточнивши позов, ОСОБА_6 просила стягнути із ТОВ "Агрофірма Косівщинська" на її користь 2 197 грн 27 коп., із яких: 1 671 грн 14 коп. - борг із орендної плати, 99 грн 99 коп. - 3 % річних, 426 грн 14 коп. - інфляційні нарахування; розірвати договір оренди землі від 06 січня 2005 року.

У березні 2015 року ТОВ "Агрофірма Косівщинська" звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_6 про стягнення збитків, стягнення орендної плати та розірвання договору оренди землі.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що орендодавець ОСОБА_6 зобов'язалася не вчиняти дії, які б перешкоджали б орендарю користуватися земельною ділянкою (п. 29 договору). Разом з тим, ОСОБА_6 на підставі договору від 28 грудня 2012 року передала спірну земельну ділянку в оренду ТОВ "Авіс-Україна". У відповідності з укладеним договором ТОВ "Авіс-Україна" обробляло земельну ділянку протягом 2013-2014 років, а ТОВ "Агрофірма "Косівщинська" була позбавлена такої можливості, внаслідок чого були порушені права ТОВ "Агрофірма "Косівщинська", яка понесла збитки внаслідок протиправних дій ОСОБА_6, в тому числі упущену вигоду в розмірі 18 223 грн 58 коп. Оскільки ОСОБА_6 порушила умови укладеного між нею та ТОВ "Агрофірма "Косівщинська" договору оренди землі, отримала від ТОВ "Агрофірма "Косівщинська" орендну плату за користування земельною ділянкою за той період, коли ТОВ "Агрофірма "Косівщинська" не могла з її вини користуватися земельною ділянкою, ТОВ "Агрофірма "Косівщинська" просила розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений з ОСОБА_6, стягнути 1 443 грн 19 коп. виплаченої за 2013 рік орендної плати з врахуванням суми переплати, стягнути 18 223 грн 58 коп. упущеної вигоди.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 23 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 25 лютого 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_6 та зустрічного позову ТОВ "Агрофірма "Косівщинська" відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду у частині відмови у задоволенні її позову про розірвання договору оренди землі та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову. У частині відмови у задоволенні зустрічного позову просила рішення судів залишити без змін.

ТОВ "Агрофірма "Косівщинська" у касаційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду у частині відмови у задоволенні зустрічного позову товариства, задовольнити цей позов. В іншій частині рішення судів залишити без змін.

Вчастині вирішення позовних вимог ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором оренди землі судові рішення не оскаржуються, тому в силу ч. 1 ст. 335 ЦПК України в цій частині не переглядаються.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про розірвання договору оренди землі, суд першої інстанції виходив із того, що факт несвоєчасної сплати орендної плати за спірні періоди не свідчить про систематичне невиконання стороною договірних зобов'язань і не може бути підставою для розірвання договору оренди землі.

Апеляційний суд погодився з такими висновками суду першої інстанції, зазначивши також про те, що факту систематичної несплати орендної плати та невиконання відповідачем обов'язків, передбачених ст. ст. 24, 25 Закону України "Про оренду землі", не встановлено.

Протеповністю погодитись із висновком апеляційного суду не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Судами встановлено, що ОСОБА_6 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,72 га, що розташована на території Косівщинської сільської ради Сумського району Сумської області. За договором від 06 січня 2005 року вона передала указану земельну ділянку в оренду ТОВ "Агрофірма "Косівщинська" на 5 років. Додатковим договором від 01 січня 2009 року збільшено строк оренди до 10 років та визначено оренду плату у розмірі 1083,75 грн на рік.

27 листопада 2013 року орендар виплатив ОСОБА_6 1 712 грн 89 коп. орендної плати за 2011-2012 роки, та 1 712 грн 89 коп. - за 2013 рік.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Так, п. 12 договору оренди землі, укладеного між сторонами, встановлено, що орендна плата вноситься до 30 числа останнього у звітному році місяця, тобто до 30 грудня кожного року дії договору оренди землі.

Судом встановлено, що орендна плата за 2011 - 2012 роки була сплачена 27 листопада 2013 року, тобто в указані роки орендар не платив орендну плату, чим порушив умови договору оренди.

При цьому несвоєчасна сплата означає несплату певної суми грошових коштів у певний строк, зокрема, в даному випадку, у строк, передбачений договором оренди землі.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ст. 21 Закону України "Про оренду землі" розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити чинному на час укладення договору оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України (2768-14) та іншими законами України.

У п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що спірні правовідносини передбачають систематичну несплату орендної плати як підставу для розірвання договору оренди.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 28 вересня 2016 року № 6-977цс16, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Отже, у порушення вимог ст. ст. 212- 214, 315 ЦПК України апеляційний суд на зазначені вище обставини справи уваги не звернув; не з'ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог; не надав належного правового обґрунтування та оцінки п. 12 договору оренди землі; не врахував наявність вини ТОВ "Агрофірма "Косівщинська" у порушенні зобов'язання щодо сплати орендної плати за 2011-2012 роки та дійшов передчасного висновку про залишення без змін рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_6 про розірвання договору оренди землі.

За таких обставин ухвала апеляційного суду в частині позовних вимог ОСОБА_6 про розірвання договору оренди землі підлягає скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ч. 3 ст. 338 ЦПК України.

Щодо вирішення судами зустрічного позову необхідно зазначити таке.

Встановлено судами, що під час дії укладеного між ОСОБА_6 та ТОВ "Агрофірма "Косівщинська" договору оренди землі від 06 січня 2005 року - 10 листопада 2011 року ОСОБА_6 уклала договір оренди земельної ділянки з ТОВ "Авіс-Україна", який був зареєстрований у державному реєстрі 21 грудня 2012 року.

За адміністративним позовом ТОВ "Агрофірма "Косівщинська" постановою Сумського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2014 року визнано протиправною та скасовано державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, укладеного між ТОВ "Авіс-Україна" та ОСОБА_6

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суди дійшли висновку про відсутність правових підстав для розірвання договору оренди та повернення сплаченої ТОВ Агрофірма "Косівщинська" на користь ОСОБА_6 орендної плати за 2013 рік, оскільки відповідачем не доведено належними доказами, що товариство не обробляло та не могло обробляти протягом 2013- 2014 років земельну ділянку ОСОБА_6 ТОВ "Агрофірма "Косівщинська" не надалоналежних доказів на підтвердження того, що спірнуземельну ділянкупланувало засіяти в 2013-2014 роках саме соняшником і пшеницею, а не іншими культурами. Крім того, під час розгляду адміністративноїсправи ТОВ "Агрофірма "Косівщинська" надало докази на підтвердження того факту, що саме ним оброблялася спірна земельна ділянка ОСОБА_6 протягом 2013-2014 років.

Колегія суддів погоджується із висновками судів щодо вирішення зустрічного позову.

Згідно ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України (2768-14) та іншими законами України.

Орендар має право на відшкодування збитків, яких він зазнав внаслідок невиконання орендодавцем умов, визначених договором оренди землі. Збитками вважаються: фактичні втрати, яких орендар зазнав у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням умов договору орендодавцем, а також витрати, які орендар здійснив або повинен здійснити для відновлення свого порушеного права; доходи, які орендар міг би реально отримати в разі належного виконання орендодавцем умов договору. Розмір фактичних витрат орендаря визначається на підставі документально підтверджених даних, відповідно до ст. 28 Закону України "Про оренду землі".

Вимоги ст. ст. 60, 179, 213, 214, 301 ЦПК України зобов'язують суд з'ясувати обставини, що обґрунтовують заявлені вимоги, на підставі наданих на їх підтвердження доказів.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 60 ЦПК України).

Докази, на які посилається ТОВ "Агрофірма "Косівщинська" у касаційній скарзі на підтвердження обставин користування орендованою в ОСОБА_6 земельною ділянкою в спірний період саме ТОВ "Авіс-Україна", надавалися ТОВ "Авіс-Україна" та ОСОБА_6 на спростування вимог адміністративного позову ТОВ "Агрофірма "Косівщинська" про визнання протиправною та скасовання державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, укладеного між ТОВ "Авіс-Україна" та ОСОБА_6 Відповідно й ТОВ "Агрофірма "Косівщинська" надавало докази на підтвердження своїх прав орендаря спірної земельної ділянки.

Вказані обставини досліджені судами при перевірці обґрунтованості зустрічного позову у даній справі та відхилені з підстав недостатності підтвердження ними неможливості ТОВ "Агрофірма "Косівщинська" обробляти орендовану землю протягом 2013-2014 років.

Переоцінка доказів у справі знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції (ст. 335 ЦПК України).

З урахуванням викладеного, в частині вирішення зустрічного позову судові рішення необхідно залишити без змін згідно ст. 337 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 337, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 - задовольнити частково.

Касаційну скаргу ТОВ "Агрофірма Косівщинська" задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Сумської області від 25 лютого 2016 року скасувати у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Косівщинська" про розірвання договору оренди землі, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В частині вирішення зустрічних позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Косівщинська" до ОСОБА_6 про стягнення збитків, стягнення орендної плати та розірвання договору оренди землі рішення Сумського районного суду Сумської області від 23 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 25 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.