Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Фаловської І.М., Висоцької В.С., Кафідової О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Рожищенського районного суду Волинської області від 08 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 15 червня 2016 року,

У лютому 2016 року публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - ПАТ "Альфа-Банк") звернулося до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 22 квітня 2014 року між сторонами укладено кредитний договір відповідно до умов якого ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 24 271,53 грн. Оскільки відповідач не виконав свої кредитні зобов'язання у нього виникла заборгованість перед банком у розмірі 26 558,79 грн., яку позивач і просив стягнути на свою користь.

До суду першої інстанції ОСОБА_4 подав клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п. 6 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, в зв'язку з наявністю в кредитному договорі застереження про передачу спору на розгляд третейського суду.

Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 08 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 15 червня 2016 року, в задоволенні клопотання ОСОБА_4 про залишення позову без розгляду відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати вказані ухвали та постановити нову ухвалу, якою клопотання відповідача про залишення позову без розгляду задовольнити.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року (далі - ЦПК України (1618-15) ).

Однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (п. 8 ч. 3 ст. 129 Основного Закону України).

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абз. 3 підпункту 3.1 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 (va11p710-07) ).

Отже, право на касаційне оскарження судових рішень в контексті положень частин 1, 2 ст. 55, п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду.

Відсутність такої можливості може призвести до порушення конституційної засади судочинства - рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом (п. 2 ч. 3 ст. 129 Конституції України).

Разом з тим, можливість касаційного оскарження ухвали суду першої інстанції про залишення заяви без розгляду, як і ухвали щодо відмови у задоволенні заяви про залишення заяви без розгляду, узгоджується зі справедливістю як складовою принципу верховенства права та визначеними у ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства, зокрема рівністю усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Отже, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції про залишення заяви без розгляду, як і ухвали щодо відмови у задоволенні заяви про залишення заяви без розгляду, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що згідно з п. 6 розділу № 1 кредитного договору від 22 квітня 2014 року, укладеного між ПАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_4, у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст. 5 Закону України "Про третейські суди", домовилися про те, що спір розглядається у Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнський фінансовий союз".

До початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами від ОСОБА_4 надійшло письмове клопотання, в якому останній заперечив проти вирішення спору Рожищенським районним судом Волинської області та просив залишити позовну заяву без розгляду на підставі п. 6 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про третейські суди" третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

За змістом ч. 1 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Системний аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що спори між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору, відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про третейські суди", незважаючи на наявність третейського застереження в договорі, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки Законом України від 03 лютого 2011 року № 2983-VI "Про внесення зміни до статті 6 Закону України "Про третейські суди" (2983-17) щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам" виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Вказаний вище Закон № 2983-VI (2983-17) набрав законної сили 12 березня 2011 року, отже на час укладення кредитного договору містив заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку.

Відмовляючи у задоволенні клопотання ОСОБА_4 про залишення позову без розгляду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, відповідно до вимог статей 10, 11, 60 ЦПК України дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, обґрунтовано виходив із того, що існує заборона на розгляд третейськими судами справ про захист прав банківських установ, тобто спори, в яких позивачем є банківська установа, а відповідачем - споживач.

Отже, місцевий суд всебічно та повно дослідив обставини справи та дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_4 про залишення позову без розгляду. Крім того, апеляційний суд перевірив законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано залишив вказану ухвалу без змін.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій і при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу Рожищенського районного суду Волинської області від 08 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 15 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.