Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Кафідової О.В., Гримич М.К., Фаловської І.М..

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Малиновської районної адміністрації м. Одеси про визнання права власності, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Одеської області від 23 лютого 2017 року,

У травні 2006 року ОСОБА_4 звернулась до суду з указаним позовом, у якому просила визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що на підставі правовстановлюючих документів їй належить вищевказана квартира, під час експлуатації якої вона провела реконструкцію.

Посилаючись на те, що відповідно до технічного висновку стан будівельних та несучих конструкцій споруди задовільний, при цьому крім неї на зазначене майно ніхто не претендує, просила позов задовольнити.

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 24 травня 2006 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 23 лютого 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасуватиоскаржуване рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням апеляційним судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно із ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

За положеннями ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує право власності.

Нормами цивільного законодавство також передбачено інші випадки визнання права власності за рішенням суду: в порядку набувальної давності (ст. 344 ЦК України); в порядку спадкування (ст. 1216 ЦК України. Однак, первісне набуття права власності за рішенням суду на новостворене нерухоме майно діючим законодавством не передбачено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд правильно виходив з того, що матеріали справи не містять доказів щодо підстав вселення ОСОБА_4 до квартири, правовстановлюючих документів на квартиру, також відсутні проектно-дозвільні документи щодо реконструкції. Крім того, матеріали справи не містять доказів звернення останньої до відповідача із заявою про прийняття реконструйованої квартири до експлуатації. Тобто, матеріали справи не містять доказів існування спору.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 23 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.