Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого суддів:

Іваненко Ю.Г., Леванчука А.О., Мостової Г.І.,

Маляренка А.В., Ступак О.В.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, за касаційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 10 серпня 2016 року,

У листопаді 2015 року Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (далі - КП "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району") звернулося до суду з даним позовом, свої вимоги обґрунтовуючи тим, що КП "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" відповідно до рішення Київської міської ради від 22 вересня 2011 року № 24/6240 (raa024023-11) "Про питання діяльності комунальних підприємств, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва" перейменовано з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради, зареєстрованого Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією.

Відповідно до п. 2.1 статуту КП "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" підприємство створене з метою отримання прибутку від господарської діяльності, спрямованої на задоволення суспільних потреб, надання послуг населенню у сфері житлово-комунального господарства в якості виконавця цих послуг.

Відповідач є власником (орендарем) нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідач не виконує вимог чинного законодавства України та не повною мірою сплачує житлово-комунальні послуги, а тому станом на 27 червня 2014 року відповідно до розрахунку борг за надані послуги становить: 56 050 грн 61 коп. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні витрати у розмірі 12 374 грн 22 коп. та 3 % річних у розмірі 4 848 грн 87 коп., а всього 73 273 грн 70 коп. та судовий збір.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 10 серпня 2016 року, позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" суму у розмірі 73 273 грн 70 коп.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" судовий збір у розмірі 732 грн 74 коп.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 просить скасувати судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, на таких підставах.

Відповідно до вимог ст. 213 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким також погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем належним чином не виконано своїх зобов'язань зі сплати комунальних послуг, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Проте з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій повністю погодитися не можна виходячи з наступного.

Як установлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_6 є власником (орендарем) нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно зі ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, виконавець, виробник.

Як вбачається зі статуту позивача, підприємство створене з метою отримання прибутку від господарської діяльності, спрямованої на задоволення суспільних потреб, надання послуг населенню у сфері житлово-комунального господарства в якості виконавця цих послуг,

Основними напрямками діяльності відповідно до п. 2.2 статуту є забезпечення послугами газопостачання, водопостачання (водовідведення) та централізованого опалення до споживачів по внутрішньобудинкових мережах на підставі договорів, укладених підприємством безпосередньо зі споживачами послуг; здійснення нарахувань та виготовлення рахунків на сплату житлово-комунальних послуг для споживачів (власників, наймачів) жилих та нежилих приміщень.

У період з квітня 2007 року по жовтень 2010 року облік, нарахування та збір платежів від власників (орендарів) нежитлових приміщень від імені КП УЖГ здійснювало КП "ЖЕК", що діяло на підставі договорів доручення.

Відповідно до окремого доручення першого заступника голови Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації ПахальчукГ.Д. від 13 вересня 2010 року № 905 з метою підвищення контролю за рівнем платіжної дисципліни і недопущення безоплатного використання теплової енергії та водопостачання КП УЖГ (КП "ЦОС Шевченківського району") було зобов'язано заключити прямі договори з орендарями та власниками нежитлових приміщень Шевченківського району.

КП "ЖЕК" було зобов'язано передати КП УЖГ всю первинну документацію, провести звірку з орендарями та власниками нежитлових приміщень Шевченківського району, скласти акти звіряння станом на 01 жовтня 2010 року.

На виконання даного окремого доручення КП "ЖЕК "Золотоустівська" було складено акт звіряння взаєморозрахунків станом на 01 жовтня 2010 року по КП ЖЕК "Золотоустівська"; відповідно до цього переліку стосовно споживача ОСОБА_6 передано до КП УЖГ (виконавця) заборгованість за комунальні послуги в сумі 13 885,62 грн.

КП "ЦОС Шевченківського району м. Києва" є виконавцем послуг у сфері житлово-комунального господарства, що їх споживає відповідачка.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Так, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема, безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ст. 162 ЖК УРСР плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Разом з тим, згідно з положеннями ч. 1 ст. 158 ЦПК України розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов'язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 74 ЦПК України судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою.

Згідно з ч. 4 вказаної статті судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка повідомлення - завчасно.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Ухвалюючи заочне рішення у справі, суд першої інстанції виходив із того, що відповідача було повідомлено належним чином про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомлено.

Проте такі висновки є помилковими та суперечать наявним у справі доказам.

Зокрема, згідно з матеріалами справи ОСОБА_6 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, куди суд і надіслав копію ухвали та матеріали позовної заяви.

Згідно з поштовим повідомленням конверт було повернуто до суду з відміткою: "за зазначеною адресою не проживає".

Незважаючи на це, суд ухвалив заочне рішення у справі, залишивши поза увагою положення ч. 9 ст. 76 ЦПК України, згідно з якою, якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом.

Так, відповідно до ч. 9 ст. 74 ЦПК України відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення у пресі. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи. На ці випадки поширюється правило частини четвертої цієї статті.

У справі відсутні відомості про належне повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи відповідно до ст. 74 ЦПК України.

Крім того, ухвалюючи заочне рішення суд першої інстанції не взяв до уваги вимоги ч. 4 ст. 169 ЦПК України, за якою у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Таким чином, станом на час ухвалення судом першої інстанції рішення у справі були відсутні докази про належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, про отримання відповідачем позовної заяви та судових повісток про виклик в судове засідання.

Розглянувши справу за відсутності відповідача, суд порушив її конституційні права на участь у судовому засіданні та не взяв до уваги вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд, не з'ясував її позиції та доводів заперечень і не забезпечив їй можливості обґрунтувати свої твердження.

За таких обставин обґрунтованими є доводи касаційної скарги відповідача про неповідомлення її судом належним чином про час та місце розгляду справи.

Оскільки судами порушено норми процесуального права, тому колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги, скасування судових рішень судів першої й апеляційної інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 задовольнити.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 10 серпня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.