Про визнання недійсними довіреності та договору дарування квартири - 13.09.2017 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Одеської міської ради про визнання недійсними довіреності та договору дарування, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Одеської області від 08 жовтня 2015 року,

У лютому 2003 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_5 про визнання недійсними довіреності та договору дарування. Свої вимоги позивачі обґрунтовували тим, що 13 квітня 1995 року ОСОБА_4, яка на той час не розуміла значення своїх дій та не могла ними керувати, видала ОСОБА_5 довіреність, на підставі якої останній у подальшому за договором дарування подарував належну ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 своїй матері ОСОБА_6 Посилаючись на те, що довіреність видавалася ОСОБА_4 у стані тимчасового психічного розладу, позивачі просили визнати вказану довіреність недійсною, а також недійсним договір дарування.

ОСОБА_6 померла у 2002 році.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5

Судом проведено заміну відповідача на Одеську міську раду.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2005 року позов задоволено.

Визнано недійсною довіреність, видану 13 квітня 1995 року ОСОБА_4 ОСОБА_5., посвідчену Третьою одеською державною нотаріальною конторою.

Визнано недійсним договір дарування ізольованої квартири АДРЕСА_1, укладений 03 травня 1995 року між ОСОБА_5, який діяв від імені ОСОБА_4, та ОСОБА_6, посвідчений Третьою одеською державною нотаріальною конторою.

Ухвалено повернути ізольовану квартиру АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_4

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 08 жовтня 2015 року задоволено частково апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8., скасовано рішення Малиновського районного суду м. Одеса від 20 квітня 2005 року та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Переглядаючи в апеляційному порядку справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_7, який не брав участі у справі, проте вважає, що суд вирішив питання про його права та обов'язки, апеляційний суд виходив із того, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 жовтня 2014 року спадкоємцем майна померлого ОСОБА_5 є його син ОСОБА_7, на підставі чого суд дійшов висновку, що рішення місцевого суду може вплинути на його права та обов'язки.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову й ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції на порушення вимог ч. 6 ст. 130, ст. ст. 214, 215 ЦПК України не вирішив питання про склад осіб, які беруть участь у справі.

Однак із вказаними висновками не можна погодитися виходячи з наступного.

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Таким чином, право на спадкування не відноситься до тих прав, які в силу ст. 1219 ЦК України є особистими і відносно яких правонаступництво недопустиме, оскільки здійснення цього права не пов'язано з певною особою, а тому може здійснюватися і спадкоємцями цієї особи на передбачених законом умовах.

Згідно з ч. 1 ст. 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Разом із тим ст. 37 ЦПК України установлено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.

Отже, процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв'язку з вибуттям із процесу суб'єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.

Однак вищевказані положення норм матеріального та процесуального права залишилися поза увагою апеляційного суду, який не встановив достатньо повно обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, порушив норми процесуального права щодо складу осіб, які беруть участь у справі, та неправильно визначився із правовими наслідками подання апеляційної скарги спадкоємцем померлого ОСОБА_5 - сином ОСОБА_7

Апеляційний суд неправильно установив особу заявника ОСОБА_7, який подав апеляційну скаргу, помилково вважаючи його особою, яка не брала участі у справі, проте суд вирішив питання про його права та обов'язки, не вирішивши питання про залучення його до участі у справі як правонаступника відповідача ОСОБА_5 із належним оформленням цієї процесуальної дії.

Таким чином, оскільки суд апеляційної інстанції на порушення вимог ст. ст. 212- 215, 303, 316 ЦПК України не дотримався норм процесуального права, що призвело до неможливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, тому колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвалене у справі рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ч. 3 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 08 жовтня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.