Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Фаловської І.М., Висоцької В.С., Ткачука О.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 22 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 04 серпня 2016 року,

У березні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її рідний брат ОСОБА_5, після смерті якого залишилася спадщина - будинок АДРЕСА_1. Спадкоємцями після смерті ОСОБА_5 є сторони по справі. Відповідач після смерті брата прийняв спадщину та пообіцяв поділити спадщину між сторонами, тому позивач не звернулася у встановлений законом строк до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Разом з тим, ОСОБА_4відмовлено у видачі свідоцтва на спадщину у зв'язку з тим, що вона не прийняла спадщину.

Враховуючи викладене, ОСОБА_4 просила визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_5

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 22 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 04 серпня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року (далі - ЦПК України (1618-15) ).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5, спадкоємцями якого є сторони по справі.

Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру після смерті ОСОБА_5 заведена спадкова справа в Дружківській державній нотаріальній конторі Донецької області.

Відповідач 13 травня 2010 року звернувся до Дружківської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

Позивачка до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не зверталась.

Постанова про відмову нотаріуса позивачу у вчиненні нотаріальної дії, зокрема про відмову у прийнятті заяви про прийняття спадщини і видачу свідоцтва про право на спадщину, у спадковій справі відсутня.

За даними спадкового реєстру станом на 19 травня 2016 року спадкову справу на майно після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, заведено за заявою відповідача. Заяв від інших спадкоємців за законом чи за заповітом не надходило, свідоцтв про право на спадщину за законом чи за заповітом не видавалось.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 1272 ЦК України за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, відповідно до вимог статей 10, 11, 60 ЦПК України дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, обґрунтовано виходив із того, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів, відсутність у позивача правовстановлюючих документів на спадкове майно не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини за законом.

Отже, місцевий суд всебічно та повно дослідив обставини справи та дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову. Крім того, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано залишив вказане рішення без змін.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій і при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 22 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 04 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.