Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є.,

суддів: Завгородньої І.М., Ізмайлової Т.Л.,

Кадєтової О.В., Попович О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Дніпропетровської обласної ради, третя особа - Дніпропетровське комунальне підприємство "П'ятихатське бюро технічної інвентаризації", про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2016 року,

У травні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом до Дніпропетровської обласної ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що 7 квітня 2011 року Дніпропетровська обласна рада уклала з ним контракт № 1, відповідно до якого його призначено на посаду начальника Дніпропетровського комунального підприємства "П'ятихатське бюро технічної інвентаризації" на термін з 7 квітня 2011 року по 7 квітня 2012 року. У подальшому контракт переукладався 9 квітня 2012 року на термін з 9 квітня 2012 року по 9 квітня 2013 року, 10 квітня 2013 року на термін з 10 квітня 2013 року по 10 квітня 2014 року відповідно. У подальшому контракти не укладалися, однак розпорядженнями голови обласної ради він звільнявся та призначався начальником підприємства. Так, був призначений начальником розпорядженням від 25 березня 2014 року строком на 2 місяці, від 26 травня 2014 року на 2 місяці, від 18 липня 2014 року на 2 місяці, від 29 вересня 2014 року на 2 місяці, від 1 грудня 2014 року на 2 місяці, від 30 січня 2015 року на 2 місяці, від 2 квітня 2015 року на 2 місяці, від 27 травня 2015 року на 2 місяці, від 28 липня 2015 року на 2 місяці, від 19 жовтня 2015 року на 2 місяці, від 1 грудня 2015 року на 3 місяці, від 14 березня 2016 року строком на 1 місяць. Записи в трудову книжку про його звільнення та прийняття на роботу не вносилися, чим порушено ст. 48 КЗпП України та п. 14 Положення про порядок призначення на посаду та звільнення з посади керівників підприємств, установ та закладів, що належать до спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Дніпропетровської області", затвердженого рішенням Дніпропетровської облради 23 березня 2007 року, відповідно до якого кадровий облік керівників підприємств, установ і та ведення їх трудових книжок повинен здійснюватися відділом комунального господарства та комунальної власності виконавчого апарату обласної ради. У травні 2016 року він випадково дізнався про своє звільнення з посади з 22 квітня 2016 року, що є незаконним, оскільки вказаний відділ повинен був письмово повідомити його про припинення трудових відносин за місяць до закінчення терміну дії укладення строкового трудового договору Оскільки трудовий договір переукладався неодноразово, вважає його безстроковим, тому відповідач має поновити його на посаді начальника підприємства та виплатити середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 22 квітня 2016 року, а також відшкодувати завдану моральну шкоду в розмірі 5 тис. грн.

Рішенням П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-МІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції, відмовляючи в позові, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із недоведеності та необґрунтованості позовних вимог.

Такі висновки судів є правильними з огляду на наступне.

За змістом ч. 3 ст. 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

За ч. 2 ст. 39-1 КЗпП України трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 з 7 квітня 2011 року перебував у трудових відносинах з Дніпропетровською обласною радою і згідно рішення Дніпропетровської обласної ради від 25 березня 2011 року з ним був укладений контракт № 1 про те, що ОСОБА_3 призначено на посаду начальника Дніпропетровського комунального підприємства "П'ятихатське бюро технічної інвентаризації" на термін з 7 квітня 2011 року по 7 квітня 2012 року (а.с. 7-16).

Наступним контрактом від 9 квітня 2012 року ОСОБА_3 призначено на цю ж посаду на термін з 9 квітня 2012 року по 9 квітня 2013 року на підставі рішення Дніпропетровської обласної ради від 23 березня 2012 року, а відповідно до контракту від 10 квітня 2013 року Дніпропетровська обласна рада на підставі рішення від 15 березня 2013 року призначила ОСОБА_3 начальником підприємства на термін до 10 квітня 2013 року по 10 квітня 2014 року.

Вирішуючи спір, суди правильно урахували, що відповідно до вимог ст. 39-1 КЗпП України, Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінету Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 170 (170-94-п) (зі змінами), трудові відносини з керівником підприємства комунального підприємства не можуть бути встановлені на невизначений строк, виходячи з характеру роботи в порядку, визначеному законодавством, про прийняття на посаду.

Так, відповідно до абз 1, 3 п. 1.3 Положення про порядок призначення на посаду та звільнення з посади керівників підприємств, установ та закладів, що належать до спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Дніпропетровської області, затвердженого рішенням обласної ради 23 березня 2007 року, питання про призначення на посаду і звільнення посади керівників підприємств, установ та закладів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області, вирішується виключно на сесіях обласної ради відповідно до ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

У разі якщо підприємства, установи та заклади у міжсесійний період залишились без керівників, голова обласної ради своїм розпорядженням на строк до трьох місяців призначає на посаду осіб, що виконують обов'язки керівників підприємств, установ або закладів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області.

Так, у подальшому з позивачем відповідач контракт про призначення його на посаду начальника Дніпропетровського комунального підприємства "П'ятихатське бюро технічної інвентаризації" не призначався, а розпорядженнями голови Дніпропетровської обласної ради у відповідності із вищевказаним Положенням від № 9-КП 25 березня 2014 року, № 18-КП від 26 травня 2014 року, № 26-КП від 18 липня 2014 року, № 36-КП від 29 вересня 2014 року, № 48-КП від 1 грудня 2014 року, № 5-КП від 30 січня 2015 року, № 24-КП від 2 квітня 2015 року, № 32-КП від 27 травня 2015 року, № 41-КП від 28 липня 2015 року, № 55-КП від 19 жовтня 2015 року ОСОБА_3 було призначено виконуючим обов'язки начальника Дніпропетровського комунального підприємства "П'ятихатське бюро технічної інвентаризації" строком на 2 місяці щоразу, розпорядженням № 66-КП від 1 грудня 2015 року позивач був призначений на цю ж посаду строком на 3 місяці, і розпорядженням голови підприємства строком на 1 місяць (а.с. 41-52).

Відтак, правильними є висновки судів про те, що оскільки розпорядженням голови обласної ради від 14 березня 2016 року ОСОБА_3 було призначено виконуючим обов'язки начальника підприємства строком на 1 місяць, тому правомірним є звільнення позивача з 22 квітня 2016 року за п. 2 ст. 36 КЗпП України у зв'язку із закінченням строкового трудового договору.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_3 про порушення роботодавцем ст. 47 КЗпП України при його звільненні, а саме, що його не було ознайомлено з розпорядженням про звільнення, копія якого йому не видана, як не видана і трудова книжка на правильність ухвалених судами рішень не впливають, оскільки зазначена норма стосується звільнення працівника з ініціативи власника, в інших випадках копія наказу про звільнення видається на вимогу працівника. Вимог про видачу позивачу трудової книжки останнім у відповідності із ст. 11 ЦПК України не заявлено.

Інші доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, тому колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ч. 1 ст. 336, ст. 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.