Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: Попович О.В., Завгородньої І.М., Мазур Л.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Турчак СвітланаМиколаївна, про визнання заповіту недійсним, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 грудня 2016 року, рішення апеляційного суду м. Києва від 15 лютого 2017 року,

У липні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, в якому просила визнати недійсним заповіт, складений 09 лютого 2007 року ОСОБА_8, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Турчак С.М., оскільки ОСОБА_8 під час складання оспорюваного заповіту не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, а також застосувати наслідки недійсності нікчемного заповіту у вигляді встановлення відсутності у ОСОБА_5 права на спадкування за заповітом.

На обґрунтування заявлених вимог зазначала, що її колишній чоловік ОСОБА_8 був тяжко хворою людиною й за станом здоров'я не орієнтувався в часі, втрачав пам'ять, не міг логічно мислити, розмовляв бідною мовою й короткими фразами, повторювався, губився під час прогулянок, піддавався впливу сторонніх людей, перебував в розсіяному та розгубленому стані, мав поганий зір, потребував сторонньої допомоги, окрім того мав нестабільну психіку, часто дратувався по дрібницям, мав приступи агресії, й у тому числі, на фоні зловживання алкоголем, не міг стримувати емоції тощо. Згідно записів лікарів в його медичні картці амбулаторного хворого ОСОБА_8 за життя хворів на пневмосклероз, кардіосклероз, гіпертонію, ішемічну хворобу серця, дисцикуляторну енцефолапатію.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 15 грудня 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 15 лютого 2017 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 грудня 2016 року змінено.

Виключено з мотивувальної частини рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 грудня 2016 року посилання на сплив позовної давності, як на підставу для відмови в задоволенні позову. В іншій частині рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 грудня 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_7, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень в межах касаційного оскарження, ознайомившись із запереченнями на касаційну скаргу, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Відповідно до положень ст. 335 ЦПК Українипід час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з ч. 3 ст. 332 ЦПК Українисуд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог та пропуску строку позовної давності, про застосування якого просив відповідач.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 15 лютого 2017 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 грудня 2016 року змінено. Виключено з мотивувальної частини рішення посилання на сплив позовної давності, як на підставу для відмови в задоволенні позову. При цьому суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог та відмови в задоволенні позову.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_8 - чоловік ОСОБА_4 та батько ОСОБА_5 09 лютого 2007 року ОСОБА_8 склав заповіт, за яким все своє майно заповів сину ОСОБА_5 (а.с. 77).

Згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 506 від 01 липня 2016 року, проведеної Київським міським центром судово-психіатричної експертизи, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, на час складання оспорюваного заповіту - 09 лютого 2007 року, усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними (а.с. 160-165).

З висновком судово-психіатричної експертизи погодилися суди попередніх інстанцій відповідно до положень ч. 6 ст. 147 та ст. 212 ЦПК України.

За положеннями ст. 225 ЦК України правочин, якій дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Відповідно до ст. 1233 ЦК Українизаповітом є розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно зі ст. 1244 ЦК Україниправо на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.

Як роз'яснено у п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2011 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) , правила ст. 225 ЦК Українипоширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до ст. 145 ЦПК України зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до ст. 212 ЦПК України. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

Матеріалами справи доведено, що ОСОБА_8 на час складання оспорюваного заповіту усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними, а тому є правильними висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для визнання заповіту недійсним.

При цьому законним та обґрунтованим є висновок апеляційного суду про неможливість застосування строку позовної давності до спірних правовідносин, враховуючи наявність самостійної підстави для відмови в задоволенні позову, зокрема, недоведеність позовних вимог.

Суди попередніх інстанцій вірно визначились із характером спірних правовідносин, правильно застосували норму права, законно та обґрунтовано дійшли висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4

Доводи касаційної скарги зазначених висновків не спростовують, зводяться виключно до переоцінки доказів та незгоди з висновками судів щодо їх оцінки.

Докази та обставини, на які посилається представник ОСОБА_4 - ОСОБА_7, у касаційній скарзі, були предметом розгляду у судах першої та апеляційної інстанцій та при їх дослідженні і встановленні судами було дотримано норми матеріального і процесуального права.

Із врахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень, не дають підстав для висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. ст. 338- 341 ЦПК України є підставами для скасування судових рішень.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 грудня 2016 року в незміненій після апеляційного перегляду частині та рішення апеляційного суду м. Києва від 15 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.