Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С.,

Умнової О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Мелітопольської міської ради, про позбавлення батьківських прав за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 24 січня 2017 року,

У грудні 2015 року ОСОБА_5 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що з 27 січня 2006 року по 06 лютого 2008 року вона перебувала із ОСОБА_6 у зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після розірвання шлюбу син залишився проживати із нею.

Посилаючись на те, що відповідач не приймає ніякої участі в утриманні сина, має заборгованість за аліментами, яка станом на 09 грудня 2015 року складає 16 999 грн., ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини, не цікавиться належним чином його життям, станом здоров'я, не відвідує його в дитячому дошкільному закладі, ОСОБА_2 просила позбавити відповідача батьківських прав відносно сина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 жовтня 2016 року позов ОСОБА_5 задоволено. Позбавлено ОСОБА_3 батьківських прав відносно його сина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 24 січня 2017 року рішення районного суду скасовано й ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити рішення суду першої інстанції в силі.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Судами встановлено, що з 27 січня 2006 року по 06 лютого 2008 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після розірвання шлюбу син залишився проживати із ОСОБА_2

Пред'являючи позов, ОСОБА_2 посилалася на те, що ОСОБА_6 не приймає ніякої участі в утриманні сина, має заборгованість за аліментами, ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини, не цікавиться належним чином його життям, станом здоров'я, не відвідує його в дитячому дошкільному закладі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

В абз. 2 п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" (v0003700-07) судам роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Згідно з п. 15 зазначеної постанови Пленуму позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

У висновку органу опіки та піклування - виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області, затвердженого рішенням виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області від 24 березня 2016 року, вказано на недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 по відношенню до малолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд, на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшов обґрунтованого висновку про відсутність беззаперечних доказів винної поведінки та свідомого нехтування ОСОБА_3 батьківськими обов'язками, які б свідчили про його ухилення від виховання дитини. При цьому відповідач заперечував проти позбавлення його батьківських прав, посилаючись на те, що він бажає налагодити стосунки із сином та періодично сплачує аліменти.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що знаходяться поза межами повноважень касаційного суду (ст. 335 ЦПК України), висновків апеляційного суду не спростовують і на законність судових рішень не впливають.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 24 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.