Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С.,

Умнової О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк", публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про визнання правочину нікчемним за касаційною скаргою ОСОБА_2, поданою представником - ОСОБА_3, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 15 лютого 2017 року,

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 17 грудня 2012 року між публічним акціонерним товариством "Альфа-Банк" (далі - ПАТ "Альфа-Банк") та публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк") було укладено договір відступлення прав вимоги, згідно з умовами якого ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" відступив ПАТ "Альфа-Банк" право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором.

Посилаючись на те, що вищезазначений договір є факторинговою операцією, а на час його укладення діяло розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 231 від 03 квітня 2009 року (z0373-09) , відповідно до якого (п.1), заборонялося здійснення факторингових операцій відносно фізичних осіб, позивачка просила визнати договір відступлення права вимоги від 17 грудня 2012 року нікчемним.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 листопада 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 15 лютого 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, суди на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшли обґрунтованого висновку про те, що у відповідачів було право на укладання договору відступлення права вимоги, оскільки спірний договір по своїй правовій природі є відмінним від договору факторингу.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції (ст. 335 ЦПК України), і на законність судових рішень не впливають.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником - ОСОБА_3, відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 15 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.