Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Висоцької В.С.,

суддів: Іваненко Ю.Г., Карпенко С.О.,

Ситнік О.М., Ступак О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства "Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка", треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду м. Києва від 02 листопада 2015 року та касаційними скаргами Державного підприємства "Національна кіностудія художніх фільмів імені ОлександраДовженка" на рішення апеляційного суду м. Києва від 02 листопада 2015 року та додаткове рішення апеляційного суду м. Києва від 14 червня 2016 року,

У травні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила визнати незаконним та скасувати наказ відповідача від 07 квітня 2015 року № 52-К про звільнення її з посади головного бухгалтера Державного підприємства "Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка" (далі - ДП "НКХФ ім. О. Довженка"); поновити її на посаді головного бухгалтера підприємства; скасувати в трудовій книжці запис про звільнення з роботи за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, згідно з п. 3 ст. 40 КЗпП України"; стягнути з відповідача на свою користь 5 177 грн 50 коп. заробітної плати за час вимушеного прогулу із 08 квітня по 06 травня 2015 року та 30 тис. грн на відшкодування моральної шкоди за незаконне звільнення; покласти на посадову особу відповідача - генерального директора ДП "НКХФ ім. О. Довженка" ОСОБА_5, за незаконним наказом якого від 07 квітня 2015 року № 52-к, вчиненого з порушенням закону, підзаконного акта, правил застосування дисциплінарних стягнень, проведено незаконне звільнення позивача, матеріальну шкоду, заподіяну підприємству у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу з 08 квітня по 06 травня 2015 року, шляхом відшкодування (перерахування) на користь підприємства 5 177 грн 50 коп.

Збільшивши під час розгляду справи позовні вимоги, ОСОБА_3 остаточно просила визнати незаконним та скасувати наказ відповідача від 07 квітня 2015 року № 52-к про її звільнення з посади головного бухгалтера; поновити її на посаді головного бухгалтера ДП "НКХФ ім. О. Довженка"; скасувати запис у трудовій книжці "звільнена з роботи за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, згідно з п. 3 ст. 40 КЗпП України"; стягнути з відповідача на свою користь 53 953 грн 75 коп. на відшкодування майнової шкоди, із яких: 13 987 грн 50 коп. - заробітна плата за час вимушеного прогулу за період із 08 квітня по 18 червня 2015 року; 6 993 грн 75 коп. - додаткова заробітна плата у вигляді премій у розмірі 50 % від посадового окладу за період із 08 квітня по 18 червня 2015 року; 10 900 грн - додаткова заробітна плата у вигляді премій у розмірі 2-х посадових окладів до досягнення 50-річного віку; 16 350 грн - додаткова заробітна плата у вигляді премій у розмірі 50 % від посадових окладів за здачу квартальних звітів до Міністерства культури України в 4-му кварталі 2014 року та 1-му кварталі 2015 року; 32 700 грн - додаткова заробітна плата у вигляді премій у розмірі 50 % від посадових окладів за проведення інвентаризації основних засобів і необоротних матеріальних активів у 2014 році. Крім того, просила стягнути з відповідача на свою користь 70 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним звільненням, а також одночасно покласти на посадову особу відповідача - генерального директора ДП "НКХФ ім. О. Довженка" ОСОБА_5, за незаконним наказом якого від 07 квітня 2015 року № 52-к, вчиненого з порушенням закону, підзаконного акта, правил застосування дисциплінарних стягнень, проведено незаконне звільнення позивача, матеріальну шкоду, заподіяну підприємству у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу з 08 квітня по 06 травня 2015 року, шляхом відшкодування (перерахування) на користь підприємства 53 953 грн 75 коп. на відшкодування майнової шкоди.

Свої вимоги ОСОБА_3 обґрунтовувала тим, що з 10 липня 2013 року вона працювала у відповідача на посаді головного бухгалтера та 07 квітня 2015 року була незаконно звільнена за систематичне невиконання трудових обов'язків. Приймаючи оспорюваний наказ, відповідач не обґрунтував, у чому полягає систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, а повторно наклав дисциплінарне стягнення, за яке позивача вже було притягнуто до відповідальності, про що свідчать накази від 24 лютого 2014 року № 61-к та від 27 листопада 2014 року № 340/2-к, що є недопустимим та незаконним. Також вважає, що, приймаючи наказ про звільнення, роботодавець усупереч вимогам чинного трудового законодавства України не забажав відібрати її пояснення. Таким чином, із наказом вона ознайомилася 08 квітня 2015 року, розрахунок проведено також 08 квітня 2015 року. Вважає, що її фактично було звільнено за те, що на адресу відповідача надійшов лист Міністерства культури України від 23 березня 2015 року, де зазначено, що до міністерства надійшло звернення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби України щодо непогашення податкового боргу відповідача та з проханням розглянути питання про розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства. Проте відповідальність за повноту сплати податків тощо несе керівник підприємства, а не головний бухгалтер. Такими неправомірними діями відповідача позивачу було спричинено і моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях у зв'язку із незаконним звільненням, перебуванням у вимушеному прогулі та необхідністю пояснювати рідним, друзям причини звільнення, що призвело до хвилювань та безсоння.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 02 липня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 02 листопада 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції, позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано незаконним наказ від 07 квітня 2015 року № 52-к про звільнення ОСОБА_3

Поновлено ОСОБА_3 на посаді головного бухгалтера ДП "НКХФ ім. О. Довженка" із 08 квітня 2015 року.

Стягнуто з ДП "НКХФ ім. О. Довженка" на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 квітня по 02 листопада 2015 року у розмірі 38 668 грн 25 коп. (без виключення сум на податки, збори та обов'язкові платежі), а також 3 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, а всього - 41 809 грн 25 коп.

Стягнуто з ДП "НКХФ ім. О. Довженка" в дохід держави судовий збір у сумі 630 грн 28 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням апеляційного суду м. Києва від 14 червня 2016 року стягнуто з ДП "НКХФ ім. О. Довженка" на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу у розмірі 18 тис. грн.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції у частині "невірно розрахованих сум стягнення з відповідача та відмови в одночасному покладенні витрат на третю особу", ухвалити у цій частині нове рішення, яким зазначені позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У касаційних скаргах ДП "НКХФ ім. О. Довженка" просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення суду першої інстанції, а також скасувати додаткове рішення апеляційного суду, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково, а касаційні скарги ДП "НКХФ ім. О.Довженка" - задоволенню повністю з огляду на таке.

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду першої інстанції відповідає наведеним нормам процесуального права, є законним та обґрунтованим.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом в разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 149 КЗпП України установлено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 151 КЗпП України, якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення.

Згідно з роз'ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України у п. п. 22, 23 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 (з відповідними змінами) "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) , у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 п. 1 ст. 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147 (1), 148, 149 КЗпП України (322-08) правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. За передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст. 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 10 ЦПК України установлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

Судом установлено, що ОСОБА_3 працювала в ДП "НКХФ ім. О. Довженка" та обіймала посаду головного бухгалтера.

До основних функціональних обов'язків головного бухгалтера ДП "НКХФ ім. О. Довженка" згідно з посадовою інструкцією відноситься, зокрема, здійснення організації бухгалтерського обліку господарсько-фінансової діяльності підприємства (п. 4.1); формування і своєчасне представлення повної і достовірної бухгалтерської інформації про діяльність підприємства (п. 4.4.2); забезпечення своєчасності і правильності оформлення документів (п. 4.6.1); забезпечення правильного нарахування і перерахування податків і зборів до державного, регіонального і місцевого бюджетів, страхових внесків до державних соціальних фондів (п. 4.6.2); забезпечення складання балансу і оперативних зведених звітів про доходи та витрати, іншу статистичну звітність, представлення їх в установленому порядку у відповідні органи (п. 4.13).

18 лютого 2014 року заступником генерального директора з питань виробництва ДП "НКХФ ім. О. Довженка" видано розпорядження № 4 про надання інформації для перевірки правильності перерахунку розподіленого ПДВ за грудень 2013 року та доручено головному бухгалтеру ОСОБА_3 у строк до 20 лютого 2014 року надати бухгалтерську довідку за грудень 2013 року.

Згідно зі змістом доповідної записки від 21 лютого 2014 року документи, необхідні комісії для завершення перевірки, ОСОБА_3 не надала.

Наказом заступника генерального директора з питань виробництва ДП "НКХФ ім. О. Довженка" від 24 лютого 2014 року № 61-к ОСОБА_3 оголошено догану у зв'язку з невиконанням вказаного розпорядження.

Відповідно до акта від 24 лютого 2014 року, складеного юристом юридичного відділу підприємства, заступником начальника відділу кадрів та спеціалістом з кадрової роботи відділу кадрів, ОСОБА_3 ознайомлена з наказом від 24 лютого 2014 року № 61-к "Про накладення дисциплінарного стягнення" під підпис; надати письмові пояснення відмовилася.

04 серпня 2014 року ДП "НКХФ ім. О. Довженка" отримало листа Міністерства культури України від 28 липня 2014 року № 268-17/2 щодо граничного терміну подання квартальної звітності, відповідно до якого граничний термін подання квартальної фінансової звітності за перше півріччя 2014 року для ДП "НКХФ ім. О. Довженка" встановлено до 21 липня 2014 року; станом на 28 липня 2014 року фінансову звітність за перше півріччя 2014 року підприємством подано не було.

05 листопада 2014 року ДП "НКХФ ім. О. Довженка" знову отримало листа Міністерства культури України від 29 жовтня 2014 року № 363-17/2 щодо граничного терміну подання квартальної звітності, відповідно до якого граничний термін подання квартальної фінансової звітності за 9 місяців 2014 року для цього підприємства встановлено до 21 жовтня 2014 року; станом на 29 жовтня 2014 року фінансову звітність за 9 місяців 2014 року підприємством не подано.

18 листопада 2014 року ОСОБА_3 надала генеральному директору ДП "НКХФ ім. О. Довженка" службову записку, в якій пояснила, що порушення граничних термінів подання звітності до Міністерства культури України сталися у зв'язку із непорозуміннями між відділами міністерства.

Наказом ДП "НКХФ ім. О. Довженка" від 27 листопада 2014 року № 340/2-к ОСОБА_3 оголошено догану за несвоєчасне подання до Міністерства культури України квартальної фінансової звітності за 6 та 9 місяців 2014 року.

Установлено, що вищевказаних наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 24 лютого та 27 листопада 2014 року ОСОБА_3 не оскаржувала.

Згідно з наказом відповідача від 07 квітня 2015 року № 52-к про звільнення головного бухгалтера ОСОБА_3, її звільнено з роботи 08 квітня 2015 року за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Згідно зі змістом указаного наказу від 07 квітня 2015 року № 52-к, 27 березня 2015 року до відповідача надійшов черговий лист із Міністерства культури України від 23 березня 2015 року за № 14/7-2/25-15 із повідомленням про те, що надійшло звернення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби України щодо непогашення податкового боргу ДП "НКХФ ім. О. Довженка" та проханням розглянути питання щодо розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства та погашення податкового боргу.

Також, як зазначено в наказі, ОСОБА_3 ознайомлено з цим листом. У своїх поясненнях вона вважає себе невинною. При перевірці встановлено, що термін погашення податкового боргу порушено.

Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_3 зазначила, що стосовно неї відповідачем фактично двічі застосовано дисциплінарне стягнення за один і той самий проступок та при цьому не взято до уваги, що перша догана оголошена 24 лютого 2015 року, а тому вона втратила юридичну силу.

Однак, як правильно зазначив суд першої інстанції, з боку ДП "НКХФ ім. О. Довженка" відсутні порушення вимог чинного законодавства України під час звільнення головного бухгалтера підприємства, а стороною позивача не доведено того факту, що позивача було двічі притягнуто до адміністративної відповідальності за один і той самий проступок, беручи до уваги те, що позивача двічі протягом року було піддано адміністративному стягненню.

Таким чином, відмовляючи в задоволенні указаного позову, суд першої інстанції правильно виходив із недоведеності заявлених позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження того, що позивача було двічі притягнуто до відповідальності за один і той самий проступок, а також доказів щодо порушення відповідачем вимог чинного законодавства України під час звільнення позивача з роботи та щодо порушення прав позивача.

Розглядаючи зазначений позов, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі ст. ст. 10, 58- 60, 212 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд припустився помилки в застосуванні матеріального та процесуального закону, що призвело до неправильного вирішення спору, усупереч вимогам ст. ст. 10, 57, 60, 212, 303, 304, 309, 316 ЦПК України не надав належної правової оцінки зібраним у справі доказам, у результаті чого дійшов помилкового висновку про порушення відповідачем вимог чинного законодавства України під час звільнення позивача з посади головного бухгалтера підприємства, зокрема щодо встановленого законом порядку звільнення.

Зокрема, помилковим і таким, що спростовується змістом оспорюваного наказу, є висновок апеляційного суду про те, що в оспорюваному наказі не було визначено, невиконання яких саме обов'язків потягло за собою звільнення позивача.

Також не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи висновок апеляційного суду про те, що у позивача не було відібрано письмових пояснень стосовно проступку, за який її було звільнено.

Вважати, що стосовно позивача відповідачем фактично двічі застосовано дисциплінарне стягнення за один і той самий проступок немає підстав.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням рішення суду першої інстанції в силі з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

У зв'язку з цим підлягає скасуванню також додаткове рішення апеляційного суду про стягнення з ДП "НКХФ ім. О. Довженка" на користь ОСОБА_3 витрат на правову допомогу у розмірі 18 тис. грн.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково, касаційні скарги Державного підприємства "Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка" задовольнити повністю.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 02 листопада 2015 року та додаткове рішення апеляційного суду м. Києва від 14 червня 2016 року скасувати, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 липня 2015 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.