Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Кафідової О.В., ВисоцькоїВ.С., Ситнік О.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Черкаської області від 22 листопада 2016 року,

У червні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її двоюрідна баба - ОСОБА_5, після смерті якої відкрилася спадщина, яка складається з земельної частки (паю), площею 4,06 умовних кадастрових гектарів, із земель КСП "Лан", що розташована в адміністративних межах Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області.

Зазначала, що відповідно до ст. 1222 ЦК України та матеріалів спадкової справи, вона є єдиною спадкоємицею після смерті ОСОБА_5

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 січня 2016 року встановлено факт, що вона є двоюрідною онукою ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.

У встановлений термін та у порядку, визначеному законом, вона звернулася до Уманської міської державної нотаріальної контори Черкаської області із заявою про прийняття спадщини, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її двоюрідної баби їй було відмовлено у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа.

Посилаючись на наведене просила суд визнати за нею право власності в порядку спадкування на земельну частку (пай), площею 4,06 умовних кадастрових гектарів із земель КСП "Лан", що розташована в адміністративних межах Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області та належала ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 04 липня 2016 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування на земельну ділянку (пай), площею 4,06 в умовних кадастрових гектарів, із земель КСП "Лан", що розташована в адміністративних межах Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області, що належала покійній ОСОБА_5, згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1, виданого Уманською районною державною адміністрацією Черкаської області та зареєстровано у книзі реєстрації сертифікатів 24 січня 1997 року за № 560.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 22 листопада 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасуватирішення суду апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням апеляційним судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що оскільки ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, а позивач звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини 10 вересня 2015 року, а тому до спірних правовідносин, відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) , підлягають застосуванню норми ЦК УРСР (1540-06) у редакції 1963 року.

Апеляційним судом правильно зазначено й те, що ОСОБА_5 не було складено заповіт на користь ОСОБА_4, а до жодної з черг спадкоємців за законом за приписами ЦК УРСР (1540-06) 1963 року двоюрідну онуку не віднесено, відтак підстави для задоволення позову відсутні.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Черкаської області від 22 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.