Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Кузьмича С.М.,

суддів Матковської З.М., Довгої О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.12.2009 року по справі № 2а-9708/09/2270 за позовом товариства з додатковою відповідальністю "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод" до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В листопаді 2009 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень №0000812342/0 від 30.06.2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення п.1 п.11 ст. 3 розділу ІІ, п. 1п. 6 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.12.2009 року позов товариства з додатковою відповідальністю "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод" задоволено. Визнано неправомірним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби №0000812342/0 від 30.06.2009 року

Не погоджуючись із даною постановою суду Кам'янець-Подільська об'єднана державна податкова інспекція Хмельницької області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати вищевказану постанову суду, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зокрема, вказують на те, що судом під час дослідження доказів та матеріалів справи встановлено факт порушення позивачем п. 1., п. 11 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Крім того, апелянт вказує на відсутність підстав щодо застосування до спірних правовідносин строків застосування санкцій, передбачених ст. 250 ГКУ, оскільки податковий орган не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, та безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.

Просить скасувати оскаржувану постанову суду та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти апеляційної скарги та просив в її задоволенні відмовити, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.12.2009 року по справі № 2а-9708/09/2270 залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання не зявився та подав письмове клопотання, в якому просить задовольнити подану апеляційну скаргу, а розгляд справи проводити без його участі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не мав права нараховувати штрафні (фінансові) санкції в термін понад один рік з моменту вчинення правопорушення, оскільки фінансові санкції за порушення норм регулювання обігу готівки є адміністративно-господарськими санкціями, які повинні застосовуватися в межах строків, визначених ст. 250 Господарського кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Як було встановлено судом першої інстанції, позивач - товариство з додатковою відповідальністю "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод" відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зареєстроване 30.06.1994 року виконкомом Кам'янець-Подільської міської ради.

Також встановлено, що на підставі акту №1335/234/00213807 від 17.06.2009 року про результати планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000812342/0 від 30.06.2009 року, яким нараховано позивачу штрафні (фінансові) санкції на суму 20854 грн. 10 коп. за порушення п.1 п.11 ст. 3 розділу ІІ, п. 1п. 6 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 року №265-95 ВР.

А саме, виявлено наступні порушення: позивачем не проводились розрахункові операції по реалізації покупних товарно-матеріальних цінностей, які не є готовою продукцією ТзДВ "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод" на повну суму покупки через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим реєстратора розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних документів на загальну суму 4153 грн. 82 коп.; в РРО відсутнє програмування найменування видів послуг, які надавав фізкультурно-оздоровчий комплекс.

Спростовуючи твердження про відсутність підстав щодо застосування до спірних правовідносин строків застосування санкцій, передбачених ст. 250 ГКУ, колегія суддів зазначає наступне.

Закон України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ (2181-14) є спеціальним законом із питань оподаткування, що встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), перелік яких передбачає Закон України "Про систему оподаткування" (1251-12) від 25.06.1991 р. № 1251-XII, а також порядок нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) не є Законом України з питань оподаткування.

Виходячи із змісту частини 1 статті 238 Господарського кодексу України, санкції, передбачені за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, є адміністративно-господарськими санкціями.

Фінансові санкцій, застосування яких передбачено ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" за порушення вимог цього Закону, належать до адміністративно-господарських санкцій (статті 239, 241 Господарського кодексу України), порядок нарахування і стягнення яких не регулюється Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (2181-14) .

Згідно ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків передбачених законом.

Проте, як вбачається з матеріалів справи відпуск продукції та реалізація майна ТзДВ "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод" мали місце з жовтня 2007 року по березень 2008 року, а порушення перевіркою виявлено 17.06.2009 року, тобто з пропуском, встановленого строку.

За таких обставин, на думку колегії суддів, апелянт не навів достатніх підстав та не надав належних доказів на підтвердження своїх вимог, які б були підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

Апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.12.2009 року по справі № 2а-9708/09/2270 - без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а уразі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі

Повний текст ухвали виготовлений 28.05.2013 року.