Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Іваненко Ю.Г., Карпенко С.О., Ступак О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_4 на неправомірні дії (бездіяльність) державного виконавця та зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 13 вересня 2016 року,

У червні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду зі скаргою на дії (бездіяльність) головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області та зобов'язання вчинити дії.

Свою скаргу мотивувала тим, що на виконанні у суб'єкта оскарження неправомірно перебуває виконавчий лист Луцького міськрайонного суду Волинської областівід 10 серпня 2012 року про стягнення з неї та її на той час неповнолітніх дітей, як спадкоємців померлого ОСОБА_7, на користь ОСОБА_5 30 тис. доларів США, що в національній валюті становило 239 745 грн, тобто по 10 тис. доларів США з кожного, що за курсом валют - 79 915 грн.

Незважаючи на повну сплату 10 березня 2015 року нею коштів за даним виконавчим листом в сумі 240 049,36 грн та 24 004 грн виконавчого збору, державним виконавцем безпідставно призначається суб'єкт оціночної діяльності, накладається арешт на все майно, продовжуються вчинятися інші виконавчі дії.

Вважає, що нею кошти повністю сплачені, оскільки сума повністю перерахована еквівалентно в національній валюті згідно з рішенням суду.

У зв'язку з чим вважає, що винесена постанова про призначення суб'єкта оціночної діяльності для визначення вартості арештованого майна є неправомірною, а також інші дії державного виконавця з виконання рішення суду, тому просить суд визнати незаконною бездіяльність стосовно неприйняття постанови про закінчення виконавчого провадження та зобов'язати останнього винести таку постанову.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 13 вересня 2016 року, скаргу задоволено частково.

Визнано неправомірними дії (бездіяльність) головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області стосовно здійснення виконавчих дій при виконанні виконавчого листа, виданого 10 серпня 2012 року Луцьким міськрайонним судом щодо стягнення з ОСОБА_4 та її дітей, як спадкоємців померлого ОСОБА_7, на користь ОСОБА_5 30 тис. доларів США, що в національній валюті становить 239 745 грн, тобто по 10 тис. доларів США з кожного, що за курсом валют становить 79 915 грн та зобов'язано державного виконавця вжити заходів по закінченню даного виконавчого провадження.

В задоволенні решти заявлених вимог у скарзі відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення, постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні скарги, посилаючись на порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи скаргу частково, суди попередніх інстанцій, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшли обґрунтованого висновку про те, що у зв'язку із фактичним виконанням ОСОБА_4 стосовно себе особисто в межах присудженої суми боргу та судових витрат рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 травня 2012 року, виконавче провадження з його виконання підлягало закінченню відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", що державним виконавцем вчасно не було здійснено.

Доводи касаційної скарги про те, що державним виконавцем не порушено вимог Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) , а також про те, що на момент винесення оскаржуваних постанов заборгованість становила 18 848,03 дол. США, а тому державний виконавець продовжував стягнення за виконавчим листом, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Так, рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 травня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_12 до ОСОБА_4, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_13, ОСОБА_14, про стягнення боргу спадкодавця, позов задоволено частково та ухвалено стягнути в рівних частинах з ОСОБА_4 та її неповнолітніх дітей ОСОБА_13, ОСОБА_14, в інтересах яких діє ОСОБА_4, як спадкоємців після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_5 суму боргу спадкодавця в розмірі 30 000 дол. США, що в еквіваленті згідно з курсом НБУ становило 239 745 грн, по 10 000 дол. США з кожного, що в національній валюті згідно з офіційним курсом валют становить по 79 915 грн. з кожного, а також судового збору.

Як вбачається зі змісту вказаного судового рішення суду, при вирішенні спору суд виходив з того, що борг в сумі 30 000 доларів США померлого спадкодавця ОСОБА_7 слід стягнути в межах вартості спадкового майна з його спадкоємців - дружини ОСОБА_4 та неповнолітніх дітей ОСОБА_13, ОСОБА_14, відповідно до їх часток у спадковому майні та за рахунок лише майна автомобільної стоянки, без звернення стягнення на житловий будинок, в якому вони проживають.

Судом також встановлено, що на підставі вищевказаного судового рішення 10 серпня 2012 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області видано один виконавчий лист № 2-4932, де вказано одного боржника - ОСОБА_4, яка діє у своїх інтересах та в інтересах дітей ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_2.

14 серпня 2012 року вказаний виконавчий лист було подано на примусове виконання до виконавчої служби, у зв'язку з чим відкрито виконавче провадження за № 34039078. У постанові про відкриття виконавчого провадження державного виконавця Гунько І.В. вказано боржником ОСОБА_4

Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_15 15 червня 2015 року винесено постанову про прийняття до виконання зазначеного виконавчого провадження за № 34039078, в якому також вказано боржником ОСОБА_4

10 березня 2015 року боржник ОСОБА_4 погасила заборгованість у гривневому еквіваленті на загальну суму 240 049,36 грн, що відповідає сумі боргу, зазначеній у виконавчому листі, про що повідомила виконавчу службу.

З листа відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області від 22 червня 2016 року вбачається, що станом на 22 червня 2016 залишок боргу за вищезазначеним виконавчим документом становить 18 848,03 дол. США

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" у разі, якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Як визначено ст. 8 Закону, сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Статтею 9 Закону встановлено, що сторони можуть реалізовувати свої права і обов'язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Особиста участь фізичної особи у виконавчому провадженні не позбавляє її права мати представника, крім випадку, коли боржник згідно з рішенням зобов'язаний вчинити певні дії особисто.

В той же час, неповнолітні та особи, визнані судом недієздатними, реалізують свої права та виконують обов'язки, пов'язані з виконавчим провадженням, відповідно до вимог закону.

Як встановлено ст. 34 ЦК України повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття). А відповідно до ст. 242 ЦК України батьки є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

Отже, суди дійшли висновку, що стягувач повинна була отримати три виконавчі листи щодо стягнення сум боргу по 10 000 доларів США окремо з кожного боржника, що і було підтверджено у суді апеляційної інстанції представником стягувача, який разом з тим пояснив, що стягувач ОСОБА_5 на даний час вже звернулася до суду для вирішення питання щодо видачі їй виконавчих листів відповідно за кожним боржником.

Таким чином, згідно з п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження"виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 відхилити.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 13 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.