Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Кафідової О.В., Карпенко С.О., Ступак О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_7 про позбавлення батьківських справ та стягнення аліментів, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Волинської області від 24 березня 2017 року,

У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з указаним позовом, мотивуючи його тим, що з 2005 року вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_7, який розірвано рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 16 квітня 2014 року, мають двох малолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Після розірвання шлюбу діти проживають з нею та перебувають на її утриманні.

Зазначала, що відповідач ухилився від виконання батьківських обов'язків, не цікавиться розвитком та станом здоров'я дітей, постійними сварками, фізичним насильством по відношенні до неї відповідач негативно впливає на них.

Звертала увагу на те, що на час звернення до суду з указаним позовом відносно відповідача порушені кримінальні провадження, він веде аморальний спосіб життя, вчиняє кримінальні проступки, у зв'язку із чим перебуває у Київському слідчому ізоляторі.

Посилаючись на наведене та положення ч. 2 ст. 166 СК України, просила позбавити ОСОБА_7 батьківських прав відносно їх малолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, а також стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей по 500 грн щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку.

Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 06 січня 2017 року позов задоволено.

Позбавлено батьківських прав ОСОБА_7 відносно малолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 по 500 гривень на кожну дитину щомісячно, з 18 квітня 2016 року, до досягнення дітьми повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів допущено до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановлено, що розмір аліментів підлягає індексації відповідно до закону.

Рішенням апеляційного суду Волинської області від 24 березня 2017 року рішення суду першої інстанції в частині позбавлення батьківських прав та судового збору скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В решті рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням апеляційним судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей.

Як роз'яснено в п. п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" (v0003700-07) , позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.

Судами встановлено, що у період з 10 травня 2015 року по 05 серпня 2016 року відповідач перебував під вартою, на даний час відносно нього відкрите кримінальне провадження.

21 серпня 2014 року відповідач звернувся до Солом'янського РУ ГУ УМВС України з заявою, у якій просив розшукати дружину та дітей, повідомивши, що остання забрала дітей та переховується, на що отримав 08 жовтня 2014 року відповідь, що остання разом з дітьми мешкає у м. Володимир-Волинський Волинської області.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання про позбавлення батьківських прав та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд правильно виходив з того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а оскільки позивач змінивши без погодження з відповідачем місце проживання дітей, створила умови, за яких відповідач, перебуваючи в іншому місті, позбавлений забирати дітей зі школи чи садочка, відвідувати батьківські збори, а також спілкуватися з ними, підстави для позбавлення ОСОБА_7 батьківських прав відсутні.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішення суду апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Волинської області від 24 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.