Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Іваненко Ю.Г., Карпенко С.О., Ступак О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 30 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 15 липня 2016 року,

У серпні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з цим позовом, свої вимоги обґрунтовуючи тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідач ОСОБА_5 шляхом використання електронної пошти Агентства нерухомості "ІНФОРМАЦІЯ_1" АДРЕСА_1, через мережу Інтернет надіслала на електронні поштові адреси агентств нерухомості м. Івано-Франківська електронного листа із недостовірною інформацією, яка принижує його людську честь та гідність і підриває його ділову репутацію.

У листі відповідач зазначила наступне: "Увага! Увага! Увага! Інформація для всіх ріелторів! Забудівельник ОСОБА_4 та по сумісництву директор АН ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_2) не розраховується з ріелторами за виконану роботу! Та обманює покупців! Будьте уважні, якщо надумаєте з ним співпрацювати!!!? Що він будує? Будинок по АДРЕСА_3, (навпроти АДРЕСА_4), який в даний час будує 3-ій поверх і грошей на подальшу будову немає, знаходиться на етапі "заморозки" будови!!! Та побудований будинок на АДРЕСА_5. Будують йому підрядчики завжди інакші. На АДРЕСА_3 будівництво проводить "ІНФОРМАЦІЯ_2".

Крім того, у цьому листі-зверненні відповідачем було вказано відправника Агентство нерухомості "ІНФОРМАЦІЯ_1", контактні телефони та ім'я відправника "ОСОБА_7".

За змістом вказане звернення містить неправдиві відомості та факти, які у відношенні позивача взагалі не мали місця, а саме, позивач не є директором Агентства нерухомості "ІНФОРМАЦІЯ_1" і будь-яких трудових чи цивільно-правових відносин з ріелторами, у тому числі з відповідачем, не має, ОСОБА_5 перебуває у цивільно-правових відносинах з приватним підприємцем ОСОБА_6, а ОСОБА_4 не надавав відповідачу жодної інформації про здійснення будівництва об'єктів нерухомості та ведення ним підприємницької діяльності.

Позивач зазначав, що відповідач працювала ріелтором у ПП ОСОБА_6, в агентстві працювала вона одна. Між ним та відповідачем склались неприязні відносини через оплату праці, вона погрожувала йому, що осоромить його.

Позивач просив суд визнати недостовірною інформацію відносно нього, поширену ОСОБА_5 у електронному листі-зверненні від ІНФОРМАЦІЯ_1, яка була надіслана на електронні поштові адреси агентств нерухомості, які зазначені у позовній заяві, та зобов`язати відповідача спростувати вищенаведену інформацію шляхом скерування листа на електронні адреси, стягнути з відповідача 50 000 гривень моральної шкоди і судові витрати.

Рішенням Надвірнянського районного суду від 30 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 15 липня 2016 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким також погодився апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги не доведено позивачем, оскільки суду не надано доказів того, що електронний лист було направлено саме ОСОБА_5

Доводи касаційної скарги про те, що до його скриньки мали доступ тільки він, ПП ОСОБА_6 та ОСОБА_5, а також про те, що обов'язок доведення того, що поширена інформація є достовірною покладається на відповідача не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про те, що позивачем не доведено факту розповсюдження інформації саме відповідачем.

Так, статтею 32 Конституції України передбачено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно із ст. 34 Конституції Українипередбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України (254к/96-ВР) та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно зі статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про інформацію" реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

У п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27 лютого 2009 року № 1 (v_001700-09) зазначено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку, викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію (ч. ч. 1, 4 ст. 277 ЦК України).

Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена (ч. 7 ст. 277 ЦК України).

Правильно застосувавши наведені норми матеріального права, суди вірно встановили, що не знайшли свого об'єктивного підтвердження твердження доводи позивача про вчинення неправомірних дій відносно нього саме відповідачем, оскільки належних доказів на підтвердження зазначеної обставини позивачем суду не надано. При цьому, судами не взято до уваги пояснення позивача, які свідчать лише про наявність конфліктних відносин між сторонами, які не підтверджується факт вчинення неправомірних дій та заподіяння моральної шкоди саме відповідачем.

З огляду на викладене, висновок судів про те, що позивачем не надано суду незаперечних доказів, що дії вчинені саме ОСОБА_5, а не за втручання інших осіб, які мали доступ до електронної скриньки агентства нерухомості "ІНФОРМАЦІЯ_1", відповідає обставинам справи. Також судами встановлено, що невідомо, з якої саме електронної адреси надіслана інформація.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 30 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 15 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.