Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Іваненко Ю.Г., Карпенко С.О., Ступак О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - Моторне (транспортне) страхове бюро України, про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньої-транспортної пригоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 13 липня 2016 року,

У березні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із цим позовом, свої вимоги обґрунтовуючи тим, що 26 серпня 2012 року о 21 год. 30 хв., на а/ш Київ-Одеса М-05 31 км+250 м, сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля "Форд", державний номерний знак НОМЕР_3, що належить ОСОБА_5, автомобіля "УАЗ-962", державний номерний знак НОМЕР_1, що належить Васильківській центральній районній лікарні, автомобіля "Опель", державний номерний знак НОМЕР_2, що належить позивачу.

Постановами Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 вересня 2012 року водія автомобіля "Форд", державний номерний знак НОМЕР_3 ОСОБА_5 та водія автомобіля "УАЗ-3962", державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_6 визнано винними у дорожньо-транспортній пригоді, яка що сталася 26 серпня 2012 року.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 13 липня 2016 року, в задоволенні позову ОСОБА_4відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), та з урахуванням вимог ст. ст. 257, 267 ЦК України, дійшли обґрунтованого висновку про пропуск позивачем строку позовної давності, про який заявлений стороною у справі.

Доводи касаційної скарги про те, що строк позовної давності переривався, оскільки позивач звертався з позовом до страхової компанії, де була застрахована вина водія ОСОБА_6 не знайшли свого підтвердження з наступних підстав.

Так, відповідно до положень ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідності до положень п. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, з урахуванням дати вчинення відповідачем дорожньо-транспортної пригоди, під час якої був пошкоджений автомобіль позивача та йому була заподіяна шкода, 26 серпня 2012 року, строк позовної давності у зазначеній справі сплив 27 серпня 2015 року, тоді як до суду позивач звернувся лише у березні 2016 року.

З матеріалів справи вбачається, що матеріальна шкода позивачу була заподіяна під час дорожньо-транспортної пригоди внаслідок зіткнення з двома автомобілями під керуванням відповідача та громадянина ОСОБА_6, відповідальність якого була застрахована в Публічному акціонерному товаристві "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" з якої рішення суду було стягнуто завдану шкоду позивачу.

Таким чином, відповідач та ОСОБА_6 не є спільними боржниками в розумінні положень ч. 2 ст. 264 ЦК України, оскільки заподіяли позивачу шкоду не внаслідок вчинення спільних дій, а тому, відповідають за її спричинення кожний окремо.

За правилами ч. 2 ст. 264 ЦК України, встановлює, що перебіг позовної давності переривається пред'явленням позову до однієї особи, якщо предметом позову є лише частина вимоги. З викладеного випливає можливість подовження строку позовної давності шляхом пред'явлення лише частини вимоги, якщо за характером відповідного зобов'язання припускається можливість виокремлення такої частини.

У зв'язку з чим, звернення позивача до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", де була застрахована відповідальність водія ОСОБА_6, за захистом своїх майнових прав, не переривала позовної давності щодо вимог до відповідача ОСОБА_5

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 13 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.