Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

СтупакО.В., Іваненко Ю.Г., Карпенко С.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Приватного підприємства "Моноліт-Буд", третя особа - Житлово-будівельний кооператив "Сковороди-14", про стягнення коштів за договором та трьох відсотків річних та за зустрічним позовом Приватного підприємства "Моноліт-Буд" до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу транспортних засобів недійсним, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 11 квітня 2017 року,

У січні 2016 року ОСОБА_6 звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 15 жовтня 2012 року між ним та Житлово-будівельним кооперативом "Сковороди-14" (далі - ЖБК "Сковороди-14") було укладено договір-доручення № 8-К, відповідно до умов якого позивач доручив, а останній зобов'язався від імені і за рахунок позивача вчинити дії щодо створення системи економічної і соціальної допомоги члену кооперативу "Сковороди-14", спрямовані на покращення його житлових умов, шляхом направлення переданих ЖБК "Сковороди-14" коштів на будівництво частини житлового будинку (об'єкту) за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 91,1 кв. м. На виконання договору ОСОБА_6 сплатив грошові кошти у сумі 309 284 грн 50 коп. З метою виконання решти умов укладеного договору 02 вересня 2015 року сторонами укладено додаткову угоду до договору доручення № 8-К від 15 жовтня 2012 року за умовами якої ОСОБА_6 передає Приватному підприємству "Моноліт-Буд" (далі - ПП "Моноліт-Буд") транспортні засоби. Позивач реалізував шляхом купівлі-продажу ПП "Моноліт-Буд" майно - спеціалізований причіп марки ПР, модулі 1-Р-3, 1979 року випуску вартістю 38 465 грн та спеціалізованого вантажного самоскиду марки ЗИЛ-ММЗ, моделі 4505, 1992 року випуску, вартістю 142 870 грн, а всього на загальну суму 181 335 грн. Означені кошти від реалізації майна мали бути спрямовані на оплату залишку вартості квартири. Проте, ПП "Моноліт-Буд" не сплатило ОСОБА_4 кошти за придбані транспортні засоби, відповідна сума не спрямована і на рахунок ЖБК "Сковороди-14", що створює перешкоди позивачу по виконанню умов договору-доручення від 15 жовтня 2015 року № 8-К.

У зв'язку з цим позивач, уточнивши позовні вимоги, просив стягнути з ПП "Моноліт-Буд" на свою користь грошові кошти у сумі 181 335 грн за договором купівлі-продажу від 03 вересня 2015 року та 3 % річних у сумі 5 842 грн.

У лютому 2016 року ПП "Моноліт-Буд" звернулося до суду із зустрічним позовом, обґрунтовуючи його тим, що вказаний договір купівлі-продажу укладено в неналежній формі, що ОСОБА_6 навмисно здійснив дії щодо завищення ціни майна та шляхом обману схилив працівника ПП "Моноліт-Буд" ОСОБА_7 підписати довідки-рахунки, що призвело до укладення між сторонами договору купівлі-продажу самоскиду та причепу. Придбання цих засобів не відповідає волевиявленню підприємства.

У зв'язку з цим, ПП "Моноліт-Буд" просило визнати договір купівлі-продажу від 03 вересня 2015 року, укладений між ним та ОСОБА_4, недійсним, стягнути з останнього на користь ПП "Моноліт-Буд" сплачений судовий збір.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 грудня 2016 року, залишеним без змінухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 11 квітня 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 та зустрічного позову ПП "Моноліт-Буд" відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 -просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове рішення, за яким задовольнити позов ОСОБА_4, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ПП "Моноліт-Буд" не оскаржуються, а тому не є предметом касаційного перегляду.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч. 1, 2 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторонами в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 03 вересня 2015 року ОСОБА_6, згідно довідок-рахунків та договору, продав за 181 335 грн ПП "Моноліт-Буд" спеціалізований причіп НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_1, 1979 року випуску, та спеціалізований вантажний самоскид, 1992 року випуску, марки ЗИЛ-ММЗ, державний номерний знак НОМЕР_2.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно виходив із того, що відповідно до п. 2.3 договорів до довідок-рахунків покупець сам на сам передав продавцеві, а продавець одержав 181 416 грн готівкою, тому підстав для стягнення коштів з ПП "Моноліт-Буд" в сумі 181 335 грн та 3 % річних в сумі 5 842 грн немає.

Ухвалюючи рішення у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд із дотриманням вимог ст. ст. 303, 304 ЦПК України перевірив у повному обсязі доводи апеляційної скарги та спростував їх відповідними висновками, у результаті чого постановив законну й обґрунтовану ухвалу, яка відповідає вимогам ст. 315 ЦПК України.

Наведені в касаційній скарзі доводи про те, що відповідач не на надав суду доказів про сплату ОСОБА_4 коштів за придбане майно; про те, що за договорами укладеними між фізичною та юридичною особами, розрахунки не можуть проводитись готівкою; про те, що судом при прийнятті рішення не було враховано зміну позицій відповідача щодо отриманням ОСОБА_4 коштів за придбане в нього майно; про те, що ОСОБА_7 як працівник ПП "Моноліт-Буд" не був уповноважений здійснювати фінансові розрахунки від імені підприємства, були предметом розгляду апеляційного суду та їм надана належна правова оцінка.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, що згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не передбачено.

Отже, судові рішення в оскаржуваній частині є законними та обґрунтованими, ухваленими із додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для їх скасування відсутні, тому відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України вони підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - відхиленню.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 11 квітня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.