Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

СтупакО.В., Іваненко Ю.Г., Карпенко С.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5, про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" ОСОБА_6 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 06 лютого 2017 року,

У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") звернулося до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 06 вересня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (далі - ТОВ "Український промисловий банк") та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 26-КВМ/07, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 120 тис. доларів США з розрахунку 14,0 % річних за час користування кредитом на строк по 04 вересня 2017 року. 30 червня 2010 року між ТОВ "Укрпромбанк", ПАТ "Дельта Банк" та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ "Укрпромбанк" на користь ПАТ "Дельта Банк". Таким чином ПАТ "Дельта Банк" набуло право вимоги за кредитним договором № 26-КВМ/07 від 06 вересня 2007 року. Виконання позичальником зобов'язань за цим договором забезпечується іпотекою відповідно до укладеного між ТОВ "Укрпромбанк" та ОСОБА_4 іпотечного договору № б/н від 06 вересня 2007 року, згідно з яким предметом іпотеки є сушильний сарай, загальною площею 499,8 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору дарування приміщення від 27 березня 2007 року. Позивач вказує, що позичальник умови кредитного договору належним чином не виконує, тому станом на 06 серпня 2015 року виникла заборгованість у сумі 1 310 458 грн 02 коп. В рахунок погашення заборгованості, як зазначає позивач, він має право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття (передачі) предмету іпотеки у власність згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі. Позивач вказує, що враховуючи невизнання та порушення прав іпотекодержателя, існують всі підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його передачі у власність іпотекодержателю. Тому, ПАТ "Дельта Банк" просило суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки та визнати за Банком право власності на сушильний сарай, загальною площею 499,8 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 грудня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 06 лютого 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадиров В.В. просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 572 ЦК України, ст. ст. 1, 33 Закону України "Про іпотеку" в силу застави (іпотеки) кредитор має право у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою (іпотекою), одержати задоволення за рахунок заставленого майна.

Згідно з ч. 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону (ч. 3 ст. 36 Закону України "Про іпотеку").

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 06 вересня 2007 року між ТОВ "Український промисловий банк" та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 26-КВМ/07, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 120 тис. доларів США з розрахунку 14,0 % річних за весь час фактичного користування кредитом на строк з 06 вересня 2007 року по 04 вересня 2017 року. 06 вересня 2007 року з метою забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором між ТОВ "Укрпромбанк" та ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки, предметом якого є сушильний сарай, загальною площею 499,8 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 30 червня 2010 року між ТОВ "Укрпромбанк", ПАТ "Дельта Банк" та Національним банком України був укладений договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ "Укрпромбанк" на користь ПАТ "Дельта Банк" в тому числі і за кредитним договором № 26-КВМ/07. Позичальник взяті на себе зобов'язання за договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 06 серпня 2015 року виникла заборгованість у сумі 1 310 458 грн 02 коп., з яких: 898 208 грн 14 коп. - заборгованість по тілу кредиту, 200 241 грн 21 коп. - заборгованість по відсотках, 33 416 грн 38 коп. - комісія за ведення кредиту, 168 184 грн 45 коп. - пеня, 6 479 грн 19 коп. - 3 % від простроченої суми по тілу кредиту, 3 928 грн 65 коп. - 3 % річних від простроченої суми відсотків.

Листом від 27 серпня 2015 року № 31.4-08/10449/15 ПАТ "Дельта Банк" направило відповідачу вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором та попередило, що у разі незадоволення вимог кредитора в подальшому буде змушене захищати свої права шляхом позасудового врегулювання спору або звернення до суду з вимогою про звернення стягнення на майно на загальну суму заборгованості за кредитним договором, яка станом на 06 серпня 2015 року становить 1 310 458 грн 02 коп.

Також судом встановлено, що відповідно до п. 4.1 договору іпотеки іпотекодержатель набуває права звернення стягнення та реалізувати предмет іпотеки якщо у момент настання строку виконання основного зобов'язання за кредитним договором воно не буде виконано належним чином, а саме: при повному або частковому неповерненні кредиту (чергового платежу по кредиту) та/або при несплаті або частковій несплаті процентів та/або при несплаті або частковій несплаті штрафних санкцій у встановлені кредитним договором строки.

Пунктом 4.3 договору іпотеки б/н від 06 вересня 2007 року передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі: рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з порядком задоволення вимог іпотекодержателя, передбаченим п. 4.4 цього Договору.

Згідно п. 4.4 договору іпотеки, у випадку настання будь-якої з підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачених п.4.1 цього договору, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги одним з наступних способів: шляхом прийняття іпотекодержателем предмета іпотеки у власність в рахунок виконання основного зобов'язання, цей іпотечний договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки; шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

Відповідно до п. 4.5 договору іпотеки передбачено, що у випадку звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду чи виконавчого напису нотаріуса реалізація предмету іпотеки здійснюється шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно виходив із того, що за змістом іпотечного договору від 06 вересня 2007 року, укладеного між сторонами, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки є позасудовим способом врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки і суд, у даному випадку, не наділений повноваженнями вирішувати зазначене питання таким способом.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 02 листопада 2016 року у справі № 6-2457цс16.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд із дотриманням вимог ст. ст. 303, 304 ЦПК України перевірив доводи апеляційної скарги та спростував їх відповідними висновками, у результаті чого постановив законну й обґрунтовану ухвалу, яка відповідає вимогам ст. 315 ЦПК України.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії перегляду справи в касаційному порядку не передбачено.

Отже, оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими із додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для їх скасування відсутні, тому відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - відхиленню.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова ВладиславаВолодимировича відхилити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 06 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.