Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Леванчука А.О., Дем’яносова М. В., Ступак О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційними скаргами ОСОБА_5, поданої представником ОСОБА_6, на ухвалу апеляційного суду м. Києва від 19 грудня 2016 року; ОСОБА_5 на ухвалу апеляційного суду м. Києва від 23 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 20 квітня 2017 року,

У вересні 2014 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 21 листопада 2008 року № 22030137257 у сумі 296 858,31 доларів США.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 1 жовтня 2014 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

Не погодившись із вказаною ухвалою, 6 грудня 2016 року представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 19 грудня 2016 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 1 жовтня 2014 року з підстав, передбачених п. 3 ч. 4 ст. 297 ЦПК України.

У лютому 2017 року представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 повторно звернувся до суду із апеляційною скаргою на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 1 жовтня 2014 року.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 23 лютого 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 1 жовтня 2014 року з підстав, передбачених п. 3 ч. 4 ст. 297 ЦПК України.

У квітні 2017 року представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 повторно звернувся до суду із апеляційною скаргою на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 1 жовтня 2014 року.

Ухвалоюапеляційного суду м. Києва від 20 квітня 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 1 жовтня 2014 року з підстав, передбачених п. 3 ч. 4 ст. 297 ЦПК України.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати вищезазначені ухвали суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 297 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо є ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвалами апеляційного суду м. Києва від 14 травня 2015 року, 18 червня 2015 року, 7 грудня 2015 року, 21 січня 2016 року, 21 січня 2016 року, 3 березня 2016 року, 22 квітня 2016 року, 24 червня 2016 року, 13 жовтня 2016 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_6, в інтересах ОСОБА_5, на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 1 жовтня 2014 року.

Постановляючи оскаржувані ухвали, суд прийняв до уваги вищенаведене та дійшов обґрунтованого висновку про те, що у відкритті апеляційного провадження слід відмовити на підставі п. 3 ч. 4 ст. 297 ЦПК України, оскільки є ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Наведені в касаційній скарзі доводи заявників є необґрунтованими і правильність висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційні скарги ОСОБА_5, подану представником ОСОБА_6, та ОСОБА_5 відхилити, ухвали апеляційного суду м. Києва від 19 грудня 2016 року, 23 лютого 2017 року та 20 квітня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.