Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого

Дем 'яносова М.В.,

суддів:

Гулька Б.І., Іваненко Ю.Г.,

Леванчука А.О., Ступак О.В.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - ОСОБА_9, про стягнення грошових коштів, отриманих за попереднім договором, за касаційною скаргоюОСОБА_6, поданою представником ОСОБА_10, на рішення апеляційного суду Київської області від 13 вересня 2016 року,

У вересні 2010 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_11 та ОСОБА_6 грошові кошти у сумі, еквівалентній 200 000 доларів США на час розгляду справи, які були отримані ОСОБА_11 за попереднім договором купівлі-продажу земельної ділянки від 29 вересня 2006 року.

Позивач посилався на те, що 29 вересня 2006 року між ОСОБА_11 як продавцем та ним як покупцем було укладено попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,1 га (рілля), що розташована на території колективного сільськогосподарського підприємства ім. Шевченка Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, відповідно до умов якого сторони зобов'язалися у термін до 29 вересня 2007 року укласти договір купівлі-продажу вищевказаної земельної ділянки (основний договір). Позивач зазначав, що ОСОБА_11 згідно з умовами попереднього договору зобов'язався отримати державний акт на право власності на земельну ділянку, що він і зробив, отримавши 12 жовтня 2006 року державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, який засвідчує його право власності на земельну ділянку площею 1,1045 га, яка розташована у с. Гореничі Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, цільове призначення якої - для ведення особистого селянського господарства. Ціна земельної ділянки за основним договором становила 220 000 доларів США, з яких 200 000 доларів США було сплачено покупцем за попереднім договором у день його укладення. Передача земельної ділянки згідно з умовами попереднього договору здійснюється продавцем після укладення основного договору. Оскільки основний договір купівлі-продажу земельної ділянки не був укладений до 29 вересня 2007 року через наявність мораторію на дану категорію земель, встановленого п. 15 Перехідних положень ЗК України (2768-14) , зобов'язання, встановлене попереднім договором, вважається припиненим. Зважаючи на те, що основний договір не був укладений з причин, які не залежали від сторін попереднього договору, грошові кошти у розмірі 200 000 доларів США, отримані ОСОБА_11, який на момент укладення попереднього договору перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6, підлягають поверненню.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 7 червня 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 13 вересня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_5задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 420 833 грн та 1 140 грн судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 336 667 грн та 1 425 грн судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 252 500 грн та 855 грн судового збору.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення у справі про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини справи, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором.

Судом було встановлено, що 29 вересня 2006 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_5 було укладено попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кияшко A.B. та зареєстрований у реєстрі за № 2277, за умовами якого сторони домовилися укласти не пізніше 29 вересня 2007 року договір купівлі-продажу земельної ділянки (основний договір), за яким ОСОБА_11 зобов'язався передати у власність ОСОБА_5 земельну ділянку площею 1,1 га (рілля), що розташована на території колективного сільськогосподарського підприємства ім. Шевченка Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, за ціною 1 010 000 грн, що згідно із встановленим Національним банком України офіційним курсом гривні до долара США станом на дату укладення попереднього договору було еквівалентно 200 000 доларів США.

Відповідно до п. 2 цього договору на підтвердження дійсних намірів про наступне укладення основного договору ОСОБА_5передав, а ОСОБА_11 отримав 1 010 000 грн, що згідно із встановленим Національним банком України офіційним курсом гривні до долара США станом на дату піписання попереднього договору було еквівалентно 200 000 доларів США. При цьому умовами попереднього договору встановлено, що при оформленні основного договору сума, що підлягатиме передачі ОСОБА_5 ОСОБА_11, буде зменшена на суму переданих за попереднім договором коштів, тобто на 1 010 000 грн (еквівалент 200 000 доларів США).

Указані обставини свідчать про наявність у ОСОБА_11 та ОСОБА_5 волевиявлення саме на укладення попереднього договору, в якому зафіксовано зобов'язання про укладення в майбутньому договору купівлі- продажу земельної ділянки.

Установлено, що у строк до 29 вересня 2007 року сторони не уклали договору (основного договору) купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,1 га (рілля), що розташована на території колективного сільськогосподарського підприємства ім. Шевченка Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, з незалежних від сторін обставин, а саме через наявність мораторію на дану категорію земель, встановлену п. 15 Перехідних положень ЗК України (2768-14) .

Таким чином, грошові кошти у сумі 1 010 000 грн (еквівалент 200 000 доларів США), які за попереднім договором ОСОБА_5 сплатив ОСОБА_11, підлягають поверненню.

Разом із цим з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Спадкоємцями після його смерті є дружина ОСОБА_6, дочка ОСОБА_7 та дочка ОСОБА_13, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, її спадкоємцем є син ОСОБА_8

Встановивши, що між спадкодавцем ОСОБА_11 та позивачем ОСОБА_5 було укладено попередній договір, за яким останнім було сплачено 1 010 000 грн, та у подальшому між сторонами основний договір укладено не було, суд з урахуванням вимог ч. 4 ст. 1231 ЦК України вирішив питання щодо повернення спадкоємцями (відповідачами) указаної суми у розмірі 1 010 000 грн з урахуванням розміру частки кожного у спадковому майні, яке залишилося після смерті ОСОБА_11

Такий висновок суду ґрунтується на правильно встановлених у справі обставинах та вимогах закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що рішення апеляційного суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в касаційній скарзі доводи заявника є необґрунтованими й правильність вищезазначених висновків суду не спростовують. За таких обставин рішення апеляційного суду слід залишити без змін.

Керуючись статтями 336, 337, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6, подану представником ОСОБА_10, відхилити.

Рішення апеляційного суду Київської області від 13 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.