565/256/15ц Про визнання дій протиправними, стягнення відсотків за користування чужими коштами та трьох процентів річних за порушення грошового зобов'язання - 26.07.2017 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Фортуна-банк" про визнання дій протиправними, стягнення відсотків за користування чужими коштами та трьох процентів річних за порушення грошового зобов'язання, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Фортуна-банк" на рішення апеляційного суду Рівненської області від 17 травня 2016 року,

У лютому 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із указаним позовом, посилаючись на те, що 19 квітня 2013 року між ним та Публічним акціонерним товариством "Фортуна-банк" (далі - ПАТ "Фортуна-банк") було укладено договір банківського вкладу з правом поповнення, відповідно до умов якого він вніс на рахунок 200 доларів США на 375 днів, а 12 серпня 2013 року поповнив його ще на 3 000 доларів США.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 26 листопада 2014 року, що набрало законної сили, з ПАТ "Фортуна-банк" на його користь стягнуто депозит з нарахованими на нього відсотками на загальну суму 3 370,57 доларів США.

Посилаючись на те, що після закінчення строку дії договору банк не повернув йому депозитні кошти з нарахованими на них відсотками, а також не виконав рішення суду, позивач, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив стягнути з відповідача відсотки за депозитом з 22 вересня 2014 року по 10 червня 2015 року у розмірі 609,27 доларів США.

Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 24 червня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ "Фортуна-банк" на користь ОСОБА_3 за період з 23 вересня 2014 року по 10 червня 2015 року включно 201,22 доларів США процентів на банківський вклад, що в еквіваленті станом на 24 червня 2015 року становить 1 497 грн 79 коп., як три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором банківського вкладу від 19 квітня 2013 року.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 17 травня 2016 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ПАТ "Фортуна-банк" на користь ОСОБА_3 процентів за депозитом та 3 % процентів річних за порушення грошового зобов'язання за період із 23 вересня 2014 року по 30 вересня 2014 року та із 20 січня 2015 року по 10 червня 2015 року скасовано.

Стягнуто з ПАТ "Фортуна-банк" на користь ОСОБА_3 за період з 01 жовтня 2014 року по 19 січня 2015 року включно 87, 91 доларів США, що в еквіваленті становить 2 232 грн 03 коп., процентів (із вирахуваною сумою податку на доходи фізичних осіб та військового збору) на банківський вклад та 751 грн 54 коп., як три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором банківського вкладу від 19 квітня 2013 року.

У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ "Фортуна-банк", посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що 19 квітня 2013 року ОСОБА_3 уклав із ПАТ "Фортуна-банк" договір банківського вкладу з правом поновлення, відповідно до умов якого вніс 200 доларів США на 375 днів, а 12 серпня 2013 року поповнив його ще на 3 000 доларів США.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 26 листопада 2014 року, що набрало законної сили, з ПАТ "Фортуна-банк" на користь ОСОБА_3 стягнуто депозит з нарахованими на нього відсотками на загальну суму 3 370,57 доларів США.

Пред'являючи позов, ОСОБА_3 посилався на те, що після закінчення строку дії договору банк не повернув йому депозитні кошти з нарахованими на них відсотками, а також не виконав рішення суду про його стягнення.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що в результаті неповернення суми депозиту після закінчення строку дії договору та несвоєчасного виконання рішення суду, позивач має право на стягнення з банку відсотків річних, передбачених умовами договору.

При цьому судом першої інстанції зазначено, що рішення суду про стягнення основної суми депозиту не виконано, оскільки 20 січня 2015 року банк перерахував на рахунок державної виконавчої служби грошові кошти у національній валюті, а не у доларах США як визначено рішенням суду

Скасовуючи рішення районного суду в частині стягнення з ПАТ "Фортуна-банк" на користь ОСОБА_3 процентів на депозит та трьох процентів річних за порушення грошового зобов'язання за період із 23 вересня 2014 року по 30 вересня 2014 року та з 20 січня 2015 року по 10 червня2015 року та ухвалюючи в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на виконання рішення апеляційного суду Рівненської області від 26 листопада 2014 року ПАТ "Фортуна-банк" 20 січня 2015 року перерахувало на рахунок державної виконавчої служби 50 491 грн 14 коп., які в подальшому були перераховані на рахунок позивача.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про стягнення з банку на користь ОСОБА_4 процентів за депозитом у розмірі, визначеному в договорі як 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання (ст. 625 ч. 2 ЦК України) до 20 січня 2015 року, оскільки не встановлена вина банку після перерахування коштів за виконавчим листом на виконання рішення суду на рахунок виконавчої служби.

При цьому апеляційним судом зазначено, що одночасно, при розрахунку процентів на депозитний (вкладний) банківський рахунок слід утримати податок на доходи фізичних осіб за період із 01 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року за ставкою 15 %, за період із 01 січня 2015 року по 19 січня 2015 року за ставкою 20 %, а також військовий збір за ставкою 1,5 %.

Колегія суддів суду касаційної інстанції не може погодитись з висновками апеляційного суду з огляду на наступне.

За змістом ч. 1 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч. 5 ст.1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунку вкладника з інших підстав.

Закінчення строку дії договору банківського вкладу в разі невиконання зобов'язань не припиняє зобов'язальних правовідносин, а трансформує їх в охоронні, що містять обов'язок відшкодувати заподіяні збитки, встановлені договором чи законом.

При цьому згідно із ч. 2 ст.1070 ЦК України проценти за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11 травня 2016 року № 6-338цс16, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів України.

Судами встановлено, що договір банківського вкладу не містить визначеного розміру процентної ставки за користування грошовим вкладом у разі неналежного виконання зобов'язань за цим договоромпісля закінчення терміну його дії.

Не врахувавши вищенаведеного, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що після закінчення терміну дії договору й у разі неналежного виконання його умов з банку на користь вкладника підлягають стягненню проценти за користування грошовим вкладом за процентною ставкою, передбаченою договором в розмірі 10,75 %, не врахувавши, що договором не визначено розміру процентної ставки за користування депозитом у разі закінчення терміну його дії та неналежного виконання грошового зобов'язання за ним, не звернув увагу на норми ст. 1070 ЦК України, за положеннями яких з банку підлягають стягненню проценти за процентною ставкою в розмірі, що зазвичай сплачується банком за вкладом на вимогу.

Крім того, відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (15-93) , дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій, пені за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами України.

Здійснюючи розрахунок 3 % в доларах США із зазначенням еквіваленту суми у національній валюті за курсом, установленим на час ухвалення рішення, апеляційний суд вищевказаного не врахував.

За загальними положеннями ЦПК України (1618-15) на суд покладено обов'язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача, та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Отже, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Таким чином рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Фортуна-банк" задовольнити.

Рішення апеляційного суду Рівненської області від 17 травня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.