Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Фаловської І.М., Карпенко С.О., Кафідової О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом фермерського господарства "Бурка В.В." до правонаступника Прокуратури Личаківського району м. Львова - Львівської місцевої прокуратури, Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою представника фермерського господарства "Бурка В.В." - Бурки Валерія Володимировича на рішення Сокальського районного суду м. Львова від 26 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 14 листопада 2016 року,

У червні 2016 року фермерське господарство "Бурка В.В." (далі - ФГ "Бурка В.В.") звернулося до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ним у Генеральну прокуратуру України направлено заяву про кримінальне правопорушення, яка скерована у Прокуратуру Львівської області, потім - у Прокуратуру м. Львова та, відповідно, направлена у Прокуратуру Личаківського району м. Львова. З Прокуратури Личаківського району м. Львова позивач отримав відповідь про те, що у його заяві відсутні підстави для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР). Вважає такі дії відповідача протиправними, такими, що порушують його права і завдали моральної шкоди.

Враховуючи викладене, ФГ "Бурка В.В." просило стягнути з Держави Україна на його користь 1 000 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, спричиненої протиправними діями прокуратури.

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 26 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 14 листопада 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник ФГ "Бурка В.В." - Бурка В.В., мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року (далі - ЦПК України (1618-15) ).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що ФГ "Бурка В.В." звернулося до Генеральної прокуратури України та просило внести до ЄРДР відомості про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 375 КК України, суддею Господарського суду Львівської області Матвіїв Р.І.

Згідно листа від 12 травня 2014 року вищевказана заява скерована для розгляду до Прокуратури Львівської області.

Прокуратурою Львівської області заява позивача направлена до Прокуратури м. Львова, а в подальшому - до Прокуратури Личаківського району м. Львова.

Позивачем дії прокурора в порядку, встановленому КПК України (4651-17) , не оскаржувались.

Згідно з ч. 2 ст. 1176 ЦК України право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

За змістом частин 6, 7 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Фактами, з якими матеріальний закон пов'язує настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння моральної шкоди, є: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, а також вини останнього в її заподіянні.

Відповідно вимог статей 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, відповідно до вимог статей 10, 11, 60 ЦПК України дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, обґрунтовано виходив із того, що позивач не довів належними та допустимими доказами заявлених вимог, зокрема, порушення прокуратурою встановленого КПК України (4651-17) порядку оформлення процесуальних рішень за наслідками його звернення із заявою про вчинений злочин. Позивачем не доведено наявність шкоди та вини відповідача у заподіянні шкоди, як і причинно-наслідкового зв'язку між шкодою та діями відповідача.

Місцевий суд всебічно та повно дослідив обставини справи та дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову. Крім того, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано залишив вказане рішення без змін.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій і при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу фермерського господарства "Бурка В.В." відхилити.

Рішення Сокальського районного суду м. Львова від 26 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 14 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.