Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Фаловської І.М., Карпенко С.О., Кафідової О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 07 вересня 2016 року,

У січні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер його батько ОСОБА_6, який заповів сторонам по справі у рівних частках квартиру АДРЕСА_1. Проте нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності у зв'язку з відсутністю у заявника правовстановлюючих документів, які знаходяться у відповідача, а добровільно надати їх остання відмовляється.

Враховуючи викладене, ОСОБА_4 просив визнати за ним право власності у порядку спадкування за заповітом на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 24 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 07 вересня 2016 року, позов задоволено. Визнано за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 Вирішено питання розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року (далі - ЦПК України (1618-15) ).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_6, який заповів належну йому квартиру АДРЕСА_1 сторонам по справі: ОСОБА_4 та ОСОБА_5, у рівних частках.

Спірну квартиру фактично прийняла у спадщину після смерті батька відповідач.

ОСОБА_4 звернувся до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини і видачу свідоцтва про право спадкування належної йому частки спадкового житла.

Оскільки заявником не надано правовстановлюючого документа про право власності за спадкодавцем на спадщину, у видачі свідоцтва було відмовлено.

У 2015 році позивач повторно звернувся до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини і видачу свідоцтва про право спадкування частини квартири згідно заповіту батька.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 23 листопада 2015 року у видачі свідоцтва відмовлено у зв'язку з ненаданням правовстановлюючого документа, що засвідчує право власності спадкодавця на спадкову квартиру.

Правовстановлюючий документ на спірну квартиру на ім'я спадкодавця ОСОБА_6 перебуває у відповідача, яка відмовляється його видавати позивачу для оформлення спадщини.

За змістом статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статей 1233, 1235 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008 року № 7 (v0007700-08) , у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, відповідно до вимог статей 10, 11, 60 ЦПК України дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вірно виходив із того, що відповідач має право на спадкове майно відповідно до заповіту. Правовстановлюючі документи на спадкову квартиру у позивача відсутні, відповідач відмовляється надати їх для оформлення спадщини, а тому у нотаріуса були відсутні правові підстави для видачі свідоцтва на спадщину.

Разом з тим, не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги щодо пропуску позивачем строку позовної давності, оскільки у видачі свідоцтва на спадкове майно відмовлено у листопаді 2015 року, а з даний позов до суду подано у січні 2016 року, тобто в межах строків, встановлених ст. 257 ЦК України.

Отже, місцевий суд всебічно та повно дослідив обставини справи та дійшов вірного висновку про задоволення позову. Крім того, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано залишив вказане рішення без змін.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій і при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 07 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.