695/3271/15-ц Про визнання недійсним договору споживчого кредитування - 20.07.2017 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" про визнання недійсним договору споживчого кредитування, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Черкаської області від 26 грудня 2016 року,

У вересні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 29 серпня 2008 року між сторонами було укладено кредитний договір № 6783516, згідно з яким Публічне акціонерне товариство "Перший Український міжнародний банк" (далі - ПАТ "ПУМБ") надало ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 9 859 доларів США на придбання автомобіля ВАЗ у ТОВ "Рось-авто" зі сплатою 13,49 % річних, із кінцевим терміном повернення по 29 серпня 2015 року. Позивач зазначив, що вказаних грошових коштів він на руки не отримував, оскільки відповідачем за умовами п. 2.1.5 договору проводилося платіжне доручення на суму 45 450 грн із його карткового рахунку на поточний рахунок продавця автомобіля. Тобто, фактично відповідачем були перераховані власні грошові кошти позивача у гривні для придбання автомобіля.

Позивач вважає, що вказаний договір укладено з істотним порушенням законодавства України по захисту прав споживачів та під впливом помилки стосовно правової природи правочину та його дійсного змісту. Також відповідачем на порушення закону не було проведено переддоговірної роботи з позичальником, оскільки ні перед укладенням договору, ні протягом його дії відповідач не повідомив позивача у письмовій формі про умови надання кредиту та про валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором. Розрахунок кредитної заборгованості, на думку позивача, є незрозумілим, оскільки неможливо встановити методику, алгоритм, формулу визначення заборгованості за кредитом та процентами. Крім того, із боку банку не надано жодної інформації про можливість різкого і значного подорожання кредиту через зміну курсу долара США до гривні та наслідки такого подорожчання. Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Посилаючись на викладене, позивач просив визнати неправомірними дії ПАТ "ПУМБ" щодо порушення прав споживача фінансових послуг під час укладення договору споживчого кредитування від 29 серпня 2008 року № 6783516 та недійсним із моменту підписання вказаний договір, та поновити строк звернення до суду.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 03 листопада 2016 року позов задоволено повністю.

Поновлено ОСОБА_3 строк звернення до суду.

Визнано неправомірними дії ПАТ "ПУМБ" щодо порушення прав споживача фінансових послуг ОСОБА_3 під час укладення договору споживчого кредитування від 29 серпня 2008 року № 6783516.

Визнано недійсним із моменту підписання договір споживчого кредитування від 29 серпня 2008 року № 6783516, укладений між ОСОБА_3 та ПАТ "ПУМБ" на придбання автомобіля марки ВАЗ-21154.

Вирішено питання про судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 26 грудня 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції, у задоволенні указаного позову ОСОБА_3 відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

За положеннями ст. ст. 626- 628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. ст. 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів" до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову й ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні указаного позову, апеляційний суд, дослідивши докази у справі і надавши їм належну оцінку, а також встановивши обставини справи, правильно виходив із недоведеності та необґрунтованості заявлених позовних вимог.

Так, на підставі зібраних у справі доказів апеляційний суд правильно установив, що банк належним чином виконав свої зобов'язання, надав грошові кошти та перерахував їх на початковий рахунок позивача відповідно до п. п. 2.3.2, 2.3.3 та 2.3.5, що підтверджується меморіальним валютним ордером від 29 серпня 2008 року № 489785188, меморіальним ордером від 29 серпня 2008 року № 489785189 (конвертуючи проводка), меморіальним ордером від 29 серпня 2008 року № 489785190, оборотно-сальдовими відомостями.

Крім того, додатком № 1 до цього договору передбачено графік повернення кредиту та сплати процентів за користування. У додатку № 2 до кредитного договору вказано, що позивач ознайомлений із тарифами банку, умовами та сукупною вартістю кредиту.

Разом із тим суд належно оцінив ті обставини, що оспорюваний договір споживчого кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало внутрішній волі; позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов договору та в подальшому виконував його умови; відповідач надав позивачеві документи укладеного кредитного договору, у тому числі і щодо вартості кредиту, реальної процентної ставки; у додатку до кредитного договору міститься повна інформація стосовно умов кредитування. Крім того, позивач протягом тривалого часу виконував умови договору і тільки після пред'явлення до нього вимоги про повернення кредиту у повному розмірі подав до суду цей позов.

Таким чином, розглядаючи зазначений позов, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі ст. ст. 10, 60, 212, 303 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Статтею 212 ЦПК України установлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Оскаржуване рішення апеляційного суду містить висновки щодо результатів оцінки зібраних у справі доказів, відповідає вимогам ст. ст. 213- 215, 316 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості.

Таким чином, доводи касаційної скарги щодо обставин справи, доказів і доказування зводяться до переоцінки доказів, що згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час перегляду справи у касаційному порядку не передбачено.

Наведені у касаційній скарзі доводи по суті вирішеного спору були предметом дослідження й оцінки апеляційним судом, який їх обґрунтовано спростував, про що свідчить зміст оскаржуваного рішення.

Отже, рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, ухваленим із додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для його скасування відсутні, тому відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України воно підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - відхиленню.