Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Умнової О.В., Кафідової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про розірвання договору, стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_6 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 17 травня 2016 року, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 16 листопада 2016 року,

У липні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, в якому просила розірвати договір № 51/5, укладений 24 березня 2015 року між нею та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5; стягнути з відповідача на її користь сплачені за договором коштів в розмірі 46 235 грн, та в рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000 грн.

Позов мотивовано тим, що між сторонами укладено договір, відповідно до якого відповідач зобов'язалась передати у власність позивача та встановити виготовлені за індивідуальним замовленням меблі, а саме кухню, згідно з бланком замовлення. Позивач зобов'язалась в порядку та на умовах договору прийняти та оплатити кухню. Позивач свої зобов'язання за договором виконала у повному обсязі. Відповідачем було здійснено доставку меблів, однак після їх огляду, позивачем було виявлено невідповідність бланкам замовлень, у зв'язку з чим вона відмовилась від монтажу меблів та неодноразово направляла відповідачу претензії, в яких перелічила недоліки та вимагала повернення коштів або встановлення меблів належної якості. На зазначені звернення, відповідач надавала відповідь, в якій відмовляла в задоволенні вимог позивача. Зазначені вище обставини завдали позивачу душевних страждань, у зв'язку з неможливістю користуватись кухнею, готувати їжу.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 17 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 16 листопада 2016 року, позов задоволено частково. Розірвано договір № 51/5, укладений 24 березня 2015 року між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 Стягнуто з відповідача на користь позивача сплачені за договором кошти в сумі 46 235,00 грн, в рахунок відшкодування моральної шкоди кошти в розмірі 1 000 грн та витрати пов'язані з проведенням експертизи в розмірі 6 930 грн.

Відповідач, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Згідно ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд дав належну оцінку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Належним чином перевірив встановлені судом фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов правильного висновку щодо відсутності правових підстав для його скасування.

Згідно з ч. 2 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця.

Частина 3 зазначеної статті вказує на те, що у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати: 1) безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк; 2) відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги); 3) безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи; 4) відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи; 5) реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору.

Зазначені вимоги підлягають задоволенню у разі виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) або під час її виконання (надання), а в разі неможливості виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги)- протягом гарантійного чи іншого строку, встановленого договором, чи протягом двох років з дня прийняття виконаної роботи (наданої послуги) у разі відсутності гарантійного чи іншого строку, встановленого законодавством або договором.

Згідно висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 952/16-53 від 18 березня 2016 року колір плівки фасадів досліджуваних меблів не відповідає зазначеному в бланку замовленні; колір застосованої патини та основний колір плівки досліджуваних фасадів мають значний контраст, а також шар патини не розтертий, тобто немає плавних переходів кольору патини до основного кольору плівки, таким чином ефект старіння фасадів не спостерігається; шафа-тумба для розташування раковини з дефектом - вириви, що є недопустимим відповідно до вимог п. 5.2.17 ДСТУ 4414:2005; одна з навісних шаф має нерівну ліву бокову стінку та повинна мати скляні полиці, в шафі відсутнє необхідне кріплення для забезпечення нерухомого розташування полиці, що є порушенням п. 5.2.4 ДСТУ 4414:2005.

Таким чином, вказаним висновком підтверджується, що доставлений ОСОБА_4 ФОП ОСОБА_5 товар містить недоліки, що не відповідає умовам укладеного між сторонами договору.

ОСОБА_4 саме під час прийняття товару виявила недоліки та відмовилась від його монтажу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" ОСОБА_4 призначила ФОП ОСОБА_5 відповідний строк для усунення виявлених недоліків до 5 липня 2015 року, що підтверджується претензією. Разом з тим, остання не виконала свої зобов'язання та не здійснила поставку та монтаж меблів належної якості.

Згідно ст. 4 Закону України "Про захист прав споживачів" право споживачів на відшкодування майнової та моральної шкоди, виникає, зокрема, у разі завдання такої шкоди внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) , розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Повно та всебічно встановивши обставини справи на підставі належним чином оцінених доказів, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, з урахуванням висновку експерта, відповідно до якого деякі елементи меблів не відповідають умовам укладеного між сторонами договору та вимогам нормативно-технічних документів, а також того, що позивачем надавався відповідачу в порядку ч. 2 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" строк для усунення виявлених недоліків, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для розірвання договору, стягнення сплачених за договором коштів в сумі 46 235 грн. та стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 1 000 грн.

Доводи відповідача про те, що згідно висновку експерта неможливо у повному обсязі дослідити відповідність виготовлених меблів укладеному між сторонами договору та відповідним нормативно-технічним документам є безпідставними та такими, що спростовуються дослідженим судом висновком судової експертизи від 18 березня 2016 року № 952/16-53, відповідно до якого встановлена невідповідність окремих показників досліджуваних меблів умовам укладеного між сторонами договору, та поясненнями експерта, наданими в судовому засіданні 16 листопада 2016 року.

Висновок експертизи відповідачем в ході розгляду справи жодним належним і допустимим доказом не спростовано.

При вирішенні даної справи судом першої інстанції, з висновками якого обґрунтовано погодився апеляційний суд, правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків судів, обґрунтовано викладених в мотивувальних частинах оскаржуваних рішень.

За таких обставин, правові підстави для скасування оскаржуваних рішень місцевого та апеляційного судів відсутні.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 17 травня 2016 року, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 16 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.