Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого

Кузнєцова В.О.,

суддів:

Євтушенко О.І., Карпенко С.О., Мостової Г.І., Ситнік О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Агат" до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, завданої несвоєчасною виплатою заробітної плати, за касаційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства "Агат" - Голодяєва Василя Миколайовича - на рішення апеляційного суду Чернігівської області від 25 березня 2016 року,

У листопаді 2015 року Публічне акціонерне товариство "Агат" (далі - ПАТ "Агат") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, завданої несвоєчасною виплатою заробітної плати за період його роботи в.о. голови правління і головою правління Відкритого акціонерного товариства "Агат" (далі - ВАТ "Агат"), правонаступником якого є ПАТ "Агат", з 01 лютого 2007 року по 15 жовтня 2009 року у розмірі 6 649 грн 94 коп., а також за період роботи в.о. голови правління ПАТ "Агат" з 22 лютого 2011 року по13 квітня 2011 року у розмірі 11 599 грн 13 коп.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що відповідач працював у товаристві керівником на посаді в.о. голови правління і головою правління у період з 01 лютого 2007 року по 15 жовтня 2009 року, з 22 лютого по 13 квітня 2011 року та за сумісництвом з 22 лютого по 20 березня 2012 року та не виплачував собі власну заробітну плату, незважаючи на те, що обігові кошти на виплату зарплати у товариства були завжди. Вказує, що дії відповідача щодо невиплати собі заробітної плати мали для товариства тяжкі наслідки, які виразилися у стягненні з товариства за рішеннями суду компенсацій за затримку йому розрахунку при звільненні.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 лютого 2016 року позовні вимоги ПАТ "Агат" задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ "Агат" шкоду, заподіяну несвоєчасною виплатою заробітної плати, у розмірі 11 599 грн 13 коп. та судовий збір у розмірі 774 грн 16 коп.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 25 березня 2016 року рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 лютого 2016 року в частині задоволення позову ПАТ "Агат" скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення суду залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ПАТ "Агат" просить рішення апеляційного суду скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що ОСОБА_6 очолював ВАТ "Агат" у період з 01 лютого 2007 року по 15 жовтня 2009 року, з 22 лютого по 13 квітня 2011 року та за сумісництвом з 22 лютого по 20 березня 2012 року.

Заочним рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 березня 2010 року у справі № 2-714/10 стягнуто з ВАТ "Агат" ( правонаступником якого є ПАТ "Агат") на користь ОСОБА_6 заборгованість із заробітної плати у розмірі 4 689 грн 97 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 6 349 грн 94 коп. та у рахунок відшкодування моральної шкоди 300 грн, за період його роботи у ВАТ "Агат" з 01 лютого 2007 року по 15 жовтня 2009 року.

Заочним рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 листопада 2014 року у справі № 751/11155/14 стягнуто з ПАТ "Агат" на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 4 300 грн, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 185 грн 10 коп. та у рахунок відшкодування моральної шкоди 700 грн за період його роботи у ПАТ "Агат" з 22 лютого по 13 квітня 2011 року.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 24 грудня 2014 року змінено заочне рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 листопада 2014 року у справі № 751/11155/14, збільшено розміри стягнення з ПАТ "Агат" на користь ОСОБА_6 в частині середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до 33 965 грн 96 коп. В іншій частині заочне рішення суду залишено без змін.

Відповідно до довідки відділу ДВС Городнянського районного управління юстиції від 08 жовтня 2015 року № 3748/03-43Н на виконання рішення від 18 березня 2010 року у справі № 2-714/10 з ПАТ "Агат" на користь ОСОБА_6 фактично було стягнуто 11 339 грн 91 коп.; на виконання судових рішень від 14 листопада та 24 грудня 2014 року у справі № 751/11155/14 - 11 599 грн 13 коп. (а. с. 17).

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилався на те, що відповідач, працюючи на посаді в.о. голови правління і головою правління товариства свідомо не виплачував собі заробітну плату, хоча у товариства не було фінансових проблем у виплаті працівникам заробітної плати. Внаслідок таких дій відповідача для товариства настали тяжкі наслідки, які виразилися у стягненні з товариства за рішеннями суду компенсацій за затримку йому розрахунку при звільненні.

Згідно з п. 9 ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність в повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації коли керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.

Умовами повної матеріальної відповідальності керівників підприємств, установ, організацій за п. 9 ч. 1 ст. 134 КЗпП є: несвоєчасна виплата заробітної плати понад один місяць; несвоєчасна виплата є результатом винних дій керівника підприємства, установи, організації (наприклад, кошти на заробітну плату були використані не за призначенням); у результаті затримання виплати заробітної плати працівникам виплачено компенсацію; відсутність заборгованості перед цими підприємствами, установами, організаціями з боку Державного бюджету України та місцевих бюджетів, юридичних осіб державної форми власності.

Статтею 233 КЗпП України встановлено річний строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди, для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення з відповідача шкоди у розмірі 6 649 грн 94 коп., завданої несвоєчасною виплатою заробітної плати за період з 01 лютого 2007 року по 15 жовтня 2009 року, суд першої інстанції, з висновками якого в цій частині погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що позивачем пропущено встановлений ст. 233 КЗпП України строкзвернення до суду і не наведено обґрунтування поважності причини його пропуску.

Встановивши, що зазначеними вище судовими рішеннями, на які посилався позивач, була встановлена вина товариства у затримці виплати працівнику належних при звільненні сум, апеляційний суд правильно виходив із того, що позивач не надав належних доказів щодо наявності вини відповідача у несвоєчасній виплаті собі заробітної плати, що виключає можливість застосування до нього відповідальності, передбаченої п. 9 ч. 1 ст. 134 КЗпП України.

Такі висновки апеляційного суду ґрунтуються на законі та відповідають фактичним обставинам справи.

Доводи касаційної скарги про неналежну судом оцінку наданих доказів - безпідставні, оскільки висновки, зроблені апеляційним судом, ґрунтуються на встановлених у суді обставинах та досліджених у судовому засіданні доказах.

Отже доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни або скасування не встановлено.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України, розглянувши касаційну скаргу на рішення суду, суд касаційної інстанції відхиляє скаргу і залишає рішення суду без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства "Агат" - Голодяєва Василя Миколайовича - відхилити.

Рішення апеляційного суду Чернігівської області від 25 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.