Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого

Кузнєцова В.О.,

суддів:

Євтушенко О.І., Карпенко С.О., Мостової Г.І., Ситнік О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поділ майна подружжя, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Київської області від 29 серпня 2016 року,

У жовтні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про поділ майна подружжя.

В обґрунтування позову зазначав, що 30 квітня 2004 року між ним та відповідачем було укладено шлюб, який розірвано рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 жовтня 2012 року. У шлюбі народився син, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Під час перебування у шлюбі ними було збудовано житловий будинок АДРЕСА_1 право власності на 89/100 частин якого зареєстровано за ОСОБА_7 на підставі рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 жовтня 2009 року.

Посилаючись на відсутність згоди між ним та відповідачем щодо поділу вказаного майна, ОСОБА_6 просив позов задовольнити, здійснити поділ спільного майна подружжя та визнати за ним і відповідачем право власності на Ѕ частину за кожним на спірне нерухоме майно.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 травня 2016 року позов задоволено.

Визнано 89/100 частин жилого будинку АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та визнано за кожним із них право власності по Ѕ його частини.

Здійснено поділ спільного сумісного майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а саме - 89/100 частин жилого будинку АДРЕСА_1 загальною площею 1 036, 7 кв.м.

У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя за ОСОБА_6 визнано право особистої приватної власності на 89/200 частин жилого будинку АДРЕСА_1 з відхиленням від ідеальних часток співвласників за площею у жилому будинку та за вартістю будівель і споруд згідно з варіантом 1 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 31 березня 2014 року за № 7298/13/155/156/14-43 на наступні приміщення: цокольного поверху приміщення 1 площею 4, 8 кв. м., 2-1 приміщення площею 46, 0 кв. м., 2-2 приміщення площею 14, 0 кв. м., 2-3 приміщення площею 8, 8 кв. м., 2-4 приміщення площею 14, 3 кв. м., 2-5 приміщення площею 24, 9 кв. м.; 3-4 приміщення площею 22,4 кв. м.; 3-5 приміщення площею 2, 2 кв. м.; 3-6 приміщення площею 2,2 кв. м., 3-7 приміщення площею 12, 2 кв. м., 3-8 приміщення площею 7,8 кв. м.; приміщення першого поверху 2-6 приміщення площею 2, 6 кв. м., 2-7 приміщення площею 2, 1 кв. м., 2-8 приміщення площею 19, 4 кв. м., 2-9 приміщення площею 14, 4 кв. м., 3-16 приміщення площею 22, 4 кв. м., 3-17 приміщення площею 15, 3 кв. м., 3-18 приміщення площею 2, 5 кв. м., 3-19 приміщення площею 3, 1 кв. м., 3-20 приміщення площею 20, 0 кв. м., 3-21 приміщення площею 2, 6 кв. м., 3-22 приміщення площею 17, 2 кв. м., 3-23 приміщення площею 17, 4 кв. м., 3-24 приміщення площею 2, 9 кв. м., 3-25 приміщення площею 2, 8 кв. м., 3-26 приміщення площею 17, 4 кв. м., приміщення другого поверху: 2-10 приміщення площею 17, 2 кв. м., 2-11 приміщення площею 22, 0 кв. м., 2-12 приміщення площею 23, 8 кв. м., 2-13 приміщення площею 11, 1 кв. м., 2-14 приміщення площею 18, 8 кв. м., 2-15 приміщення площею 4, 3 кв. м., 2-16 приміщення площею 14,6 кв. м.; приміщення мансарди: 3-46 приміщення площею 23, 2 кв. м., 3-47 приміщення площею 32, 9 кв. м., 3-48 приміщення площею 2, 1 кв. м., 3-49 приміщення площею 3, 0 кв. м., всього по житловому будинку 494, 7 кв. м., а - відкрита веранда, ганок, огорожа.

У порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_7 право особистої приватної власності на 89/200 частин житлового будинку АДРЕСА_1 з відхиленням від ідеальних часток співвласників по площі у жилому будинку і по вартості будівель і споруд згідно із варіантом 1 висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 31 березня 2014 року за № 7298/13/155/156/14-43 на наступні приміщення: цокольного поверху 3-1 приміщення площею 35, 7 кв. м., 3-2 приміщення площею 16, 1 кв. м., 3-3 приміщення площею 14, 5 кв. м., 3-9 приміщення площею 1, 7 кв. м., 3-10 приміщення площею 17, 9 кв. м.; 3-11 приміщення площею 20, 3 кв. м.; 3-12 приміщення площею 20, 3 кв. м., приміщення першого поверху: 3-13 приміщення площею 11, 7 кв. м., 3-14 приміщення площею 2, 7 кв. м., 3-15 приміщення площею 16, 7 кв. м., 3-27 приміщення площею 19, 4 кв. м., приміщення другого поверху: 3-28 приміщення площею 16, 3 кв. м., 3-29 приміщення площею 34, 3 кв. м., 3-30 приміщення площею 2, 0 кв. м., 3-31 приміщення площею 15, 5 кв. м., 3-32 приміщення площею 3, 7 кв. м., 3-33 приміщення площею 16, 5 кв. м., 3-34 приміщення площею 2, 3 кв. м., 3-35 приміщення площею 26, 5 кв. м., 3-36 приміщення площею 2, 2 кв. м., 3-37 приміщення площею 18, 0 кв. м., 3-38 приміщення площею 18, 5 кв. м., 3-39 приміщення площею 2, 2 кв. м., 3-40 приміщення площею 2, 2 кв. м., 3-41 приміщення площею 18, 3 кв. м., приміщення мансарди: 3-42 приміщення площею 16, 1 кв. м., 3-43 приміщення площею 35, 8 кв. м., 3-44 приміщення площею 1, 9 кв. м., 3-45 приміщення площею 24, 2 кв. м., 3-50 приміщення площею 16, 2 кв. м., 3-51 приміщення площею 2, 2 кв. м., 3-52 приміщення площею 2, 4 кв. м., 3-53 приміщення площею 23, 8 кв. м., 3-54 приміщення площею 2, 2 кв. м., 3-55 приміщення площею 18, 3 кв. м., 3-56 приміщення площею 19, 4 кв. м., 3-57 приміщення площею 2, 2 кв. м., 3-58 приміщення площею 2, 2 кв. м., 3-59 приміщення площею 19, 6 кв. м., всього по житловому будинку 542, 0 кв. м., балкон, ганок та огорожу.

Для забезпечення ізольованого користування приміщеннями, які виділені власникам, у житловому будинку необхідно провести наступні ремонтно-будівельні роботи по лінії розподілу будинку: цокольний поверх: між приміщенням 3-3 (площею 14, 5 кв.м) та 3-4 (площею 22, 4 кв.м) закласти дверний проріз; перший поверх між приміщенням 3-15 (площею 16, 7 кв. м) та 3-16 (площею 22, 4 кв.м) закласти дверний проріз; мансарда в приміщенні 3-45 (площею 24, 2 кв. м) влаштувати перегородку.

З метою компенсації ідеальних часток стягнуто із ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 18 923 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 29 серпня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 порушує питання про скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 30 квітня 2004 року по 16 жовтня 2012 року. Від шлюбу мають сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В період перебування у шлюбі, ОСОБА_7 на підставі договору дарування житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Авраменко Н.А., зареєстрованого у реєстрі за № 12044 від 10 жовтня 2006 року набула право власності на ѕ частини будинку АДРЕСА_1, а співвласником ј частини будинку, відповідно до договору дарування стала ОСОБА_11 - мати ОСОБА_7

Згідно із вказаним договором дарування, загальна площа спірного будинку станом на день вчинення дарування складала 326, 3 кв. м., житлова - 136, 8 кв. м.

Будинок має наступні характеристики: шлакоблочний, цегляний та сторони оцінюють цей дар у сумі 241 000 грн.

В 2009 році ОСОБА_7 та її мати ОСОБА_11 звернулася до Броварського міськрайонного суду з позовом про визнання за ними права власності на відповідні самовільно прибудовані приміщення в спірному будинку.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 жовтня 2009 року за ОСОБА_11 визнано право власності на 11/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 90,3 кв. м., житловою площею 46,5 кв. м., за ОСОБА_7 визнано право власності на 89/100 частини будинку АДРЕСА_1, загальною площею 1 036,70 кв. м., житловою площею 462,20 кв. м.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 жовтня 2009 року набуло законної сили та у встановленому законом порядку не оскаржувалось, на момент ухвалення оскаржуваних рішень.

Як вбачається з пояснень сторін та технічного паспорту на будинок від 29 липня 2008 року спірний будинок є житловим, не є об'єктом підприємницької діяльності, та умовно поділений на 3 квартири, при цьому, згідно із вищевказаним рішенням суду, за ОСОБА_11 визнано право власності на квартиру № 1, що має загальну площу 90,3 кв. м, житлову 46,5 кв. м.

Разом з тим, об'єктом спору сторін по даній справі є квартира № 2 загальною площею 258,3 кв. м., житловою - 90,3 кв. м., та квартира № 3 загальною площею 778,4 кв. м., житловою 371,9 кв. м. Зі зведеного акту вартості будівель та споруд вбачається, що по АДРЕСА_1 розташований житловий будинок та огорожа. Житловий будинок складається із цокольного, першого, другого поверхів та мансарди.

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно, 3/4 частини, в подальшому 89/100 частини будинку АДРЕСА_1 перебуває в приватній власності ОСОБА_7

Згідно з державних актів на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 від 05 листопада 2008 року, земельні ділянки, які розташовані по АДРЕСА_1 належать ОСОБА_7 на підставі договору дарування земельної ділянки від 10 квітня 2008 року.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_6 посилався на те, що внаслідок його грошових затрат спірне майно істотно збільшилося у своїй вартості, а тому воно є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 60 СК України вказано, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності.

Частиною 1 ст. 61 СК України передбачено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

За змістом ч. 1 ст. 62 СК України передбачено, що якщомайно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ст. ст. 63, 70 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до вимог ст. 57 СК України якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

У п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його не дійсним та поділ спільного майна подружжя" (v0011700-07) роз'яснено, що майно, яке належало одному з подружжя може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Для застосування передбачених зазначеною нормою правил, збільшення вартості майна повинно відбуватися якраз внаслідок затрат подружжя, незалежно від інших факторів (зокрема, тенденцій до загального подорожчання конкретного майна) і суттєвою ознакою повинно бути істотне збільшення вартості майна як об'єкта, його якісних характеристик.

За правилами ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, що за рахунок його грошових та трудових затрат вартість спірного майна та його якісні характеристики істотно збільшилися.

У той же час, на порушення приписів ст.ст. 212- 214, 303 ЦПК України, вважаючи, що позивач у суді не довів обставин, на які посилався на обґрунтування своїх вимог, суд апеляційної інстанції, не встановивши характеру спірних правовідносин та норми права, яка регулює ці правовідносини, належним чином не встановив правовий режим спірного майна; не визначив його дійсну вартість та якісні характеристики як до, так і після здійснення відповідних добудов та поліпшення; не перевірив обставин, пов'язаних із джерелами придбання та здійснення відповідних ремонтно-будівельних робіт зазначеного будинку. Вважаючи, що позивачем не доведено факту того, що за рахунок його грошових та трудових затрат вартість спірного майна та його якісні характеристики істотно збільшилися, суд не з'ясував, за рахунок чиїх саме коштів та трудових затрат вартість спірного будинку та його якісні характеристики істотно збільшилися; не встановив, коли саме відбувалися всі ці події, пов'язані із ремонтно-будівельними роботами, внаслідок яких збільшено вартість спірного будинку, у період шлюбу сторін чи після його розірвання.

При цьому, обґрунтовуючи рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд послався на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 жовтня 2009 року у справі № 2-3358/2009 про визнання за ОСОБА_7 права власності на спірне майно, тому що як вважав суд це підтверджує факт, що ОСОБА_7 є єдиним власником спірного майна.

У той же час, на порушення приписів ст. ст. 212- 214, 303 ЦПК України апеляційний суд не звернув уваги на те, що ОСОБА_6 участі у розгляді справи № 2-3358/2009 не брав, обставини, пов'язані з його участю як чоловіка ОСОБА_7 у здійсненні перебудов та поліпшення спірного майна не були предметом дослідження у даній справі. З огляду на таке висновки апеляційного суду про преюдиційність зазначеного судового рішення для вирішення цього спору є помилковими.

Порушення апеляційним судом при розгляді справи норм процесуального права (ст. ст. 10, 60, 179 ЦПК України) унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для її правильного вирішення, тому ухвалене у справі рішення апеляційного суду не може вважатись законним і обґрунтованим та в силу вимог ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Касаційний суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

До касаційної скарги заявником було додане рішення апеляційного суду Київської області від 06 грудня 2016 року яким було скасовано рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 жовтня 2009 року у справі № 2-3358/2009.

Оскільки, вказане вище рішення ухвалене вже після ухвалення оскаржуваного рішення апеляційної інстанції, касаційний суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному рішенні.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Київської області від 29 серпня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.