Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого

Дем 'яносова М.В.,

суддів:

Іваненко Ю.Г., Леванчука А.О.,

Ситнік О.М., Ступак О.В.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про позбавлення права користування житловим приміщенням та виселення, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 2 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 17 серпня 2016 року,

У липні 2015 року ОСОБА_5 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що згідно із договором купівлі-продажу від 15 березня 2013 року, укладеним з ОСОБА_7, він придбав квартиру АДРЕСА_1.

Однак у вказаній квартирі зареєстрована та мешкає ОСОБА_6, яка перешкоджає йому у повному обсязі реалізувати своє право власності на квартиру. Відповідач не бажає звільняти квартиру та знятися з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Посилаючись на те, що ОСОБА_6 створює йому перешкоди у здійсненні права власності на квартиру АДРЕСА_1, ОСОБА_5 просив позбавити відповідача права користування квартироюта виселити її із вказаної квартири без надання іншого жилого приміщення.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 2 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 17 серпня 2016 року, позов ОСОБА_5 задоволено. Позбавлено права користування квартирою та виселено ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини справи, вважає, що касаційна скарга підлягаєвідхиленню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач ОСОБА_5 відповідно до договору купівлі-продажу від 15 березня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, придбав у ОСОБА_7 належну останній на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 12 березня 2013 року квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 7-8, т. 1).

15 березня 2013 року право власності ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано у Державному реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а. с. 9, т. 1).

Згідно з довідкою ЖЕК-305 від 25 листопада 2015 року форми № 3 у квартирі АДРЕСА_1 зареєстрована та проживає ОСОБА_6

Встановлено, що ОСОБА_6 не перебуває у родинних відносинах з ОСОБА_5 та не бажає добровільно звільняти спірну квартиру, посилаючись на те, що позивач набув її незаконно.

Також встановлено, що ОСОБА_6 була зареєстрована у спірній квартирі з 5 листопада 2002 року як власник. Однак відповідно до договору дарування від 25 грудня 2003 року вона подарувала квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_9 Зазначений договір дарування квартири не було визнано недійсним у судовому порядку.

Після смерті ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 року, вказану квартиру успадкувала ОСОБА_7

Договір найму між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, як власником спірної квартири, не укладався.

Згідно із ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Аналогічну норму містить також ст. 405 ЦК України.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що право членів сім'ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї.

Така правова позиція Верховного Суду України викладена у постанові від 5 листопада 2014 року у справі № 6-158цс14.

Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди взяли до уваги вищенаведену правову позицію Верховного Суду України та встановили, що ОСОБА_6, залишаючись зареєстрованою та проживаючи у АДРЕСА_1, власником якої є позивач ОСОБА_5, є сторонньою для нього особою, яка перешкоджає позивачу належним чином користуватися і володіти вказаною квартирою, чим порушує його права, як власника квартири. При цьому між сторонами у справі договори найму на проживання у спірній квартирі не укладалися, доказів постійного проживання ОСОБА_6 разом з попередніми власниками у спірній квартирі, як членом сім'ї, і ведення з ними спільного господарства, суду не надано. За таких обставин суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_5

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду відповідають вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в касаційній скарзі доводи заявника є необґрунтованими й правильність вищезазначених висновків судів не спростовують. За таких обставин рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду слід залишити без змін.

Керуючись статтями 336, 337, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 2 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 17 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.