595/124/15-ц Про зобов'язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою і відновити межові знаки - 19.07.2017 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Добропільської сільської ради Бучацького району Тернопільської області про зобов'язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою і відновити межові знаки та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, Добропільської сільської ради Бучацького району Тернопільської області, відділу Держземагентства у Бучацькому районі Тернопільської області про визнання права власності на майно і скасування рішення, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 15 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 15 червня 2016 року,

У січні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_7, мотивуючи його тим, що ОСОБА_7 самовільно встановив межові знаки та захопив частину належної йому на праві приватної власності земельної ділянки площею 0,0200 га.

У зв'язку із вищевикладеним позивач просив суд зобов'язати ОСОБА_7 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,08 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) та земельною ділянкою площею 0,2517 га для ведення особистого селянського господарства, які перебувають у його власності; зобов'язати ОСОБА_7 відновити межові знаки, встановлені актом Добропільської сільської ради Бучацького району Тернопільської області від 11 червня 2008 року

У лютому 2015 року ОСОБА_7 звернувся до суду із зустрічним позовом, посилаючись на те, що акт Добропільської сільської ради Бучацького району Тернопільської області від 11 червня 2008 року було складено з порушенням норм Земельного кодексу (2768-14) , Закону України "Про землеустрій" (858-15) та Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженою наказом Держкомзему України від 04 травня 1999 року № 43 (z0354-99) . Зокрема, зазначає, що він не підписував оспорюваний акт, а тому обміри належних йому та ОСОБА_6 земельних ділянок є неправомірними.

З урахуванням вищевикладеного ОСОБА_7 просив суд визнати недійсним рішення XIV сесії Vскликання Добропільської сільської ради Бучацького району Тернопільської області від 26 січня 2009 року № 166 "Про затвердження акта обміру земельних ділянок землекористувачів"; визнати недійсним акт обміру земельних ділянок землекористувачів ОСОБА_6 ОСОБА_8, складеного Добропільською сільською радою 11 червня 2008 року; визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно: земельної ділянки площею 0,2517 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_1 видане 19 березня 2014 року, та скасувати його державну реєстрацію; визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно: земельної ділянки площею 0,08 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_2 видане 19 березня 2014 року, та скасувати його державну реєстрацію; визнати за ним право особистої приватної власності на Ѕ частини криниці, яка придбана 15 липня 1990 року.

Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 15 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 15 червня 2016 року, позов ОСОБА_6 задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_7 усунути перешкоди ОСОБА_6 у користуванні земельними ділянками: площею 0,08 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,2517 га для ведення особистого селянського господарства, що розташовані по АДРЕСА_1

Зобов'язано ОСОБА_7 відновити межові знаки, встановлені Добропільською сільською радою Бучацького району Тернопільської області у вересні 2013 року між земельними ділянками ОСОБА_6 та ОСОБА_7

У задоволенні позову ОСОБА_7 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати і справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 335 ЦПК Українипід час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позов ОСОБА_6 та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_7, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що згідно з висновком земельно-технічної експертизи зі сторони земельної ділянки ОСОБА_7 відбулося порушення межових знаків, що призвело до збільшення площі належної останньому земельної ділянки за рахунок земельної ділянки ОСОБА_6, права якого порушено.

Такі висновки судів є правильними та відповідають встановленим у справі обставинам.

Судами встановлено, що згідно з договором купівлі-продажу від 25 липня 1990 року колгосп "Заповіт Ілліча" Бучацького району продав, а ОСОБА_7 купив жилий будинок і приміщення для утримання худоби та птиці, що знаходяться в с. Доброполе Бучацького району (колишню садибу ОСОБА_9.).

Відповідно до плану забудови садиби ОСОБА_9 (на теперішній час власником садиби є ОСОБА_7.) в с. Доброполе, складеного 25 грудня 1968 року, площа присадибної ділянки становить 600 кв. м. В експлікації плану забудови садиби відсутній колодязь питний (а. с. 18).

Згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 30 вересня 2008 року ОСОБА_6 є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 В описі об'єкта нерухомості зазначений колодязь питний (а. с. 7).

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 19 березня 2014 року ОСОБА_6 є власником земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) площею 0,08 га, кадастровий номер НОМЕР_3 (а. с. 9), та земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,2517 га, кадастровий номер НОМЕР_1 які розташовані за тією ж адресою (а. с. 12).

Відповідно до акта Добропільської сільської ради Бучацького району Тернопільської області від 11 червня 2008 року, затвердженого рішенням Добропільської сільської ради Бучацького району Тернопільської області від 26 січня 2009 року № 166, комісія в присутності землекористувачів ОСОБА_6 та ОСОБА_8, провели обміри земельних ділянок землекористувачів та відновлення межових знаків між їх земельними ділянками. В результаті проведених обмірів комісія встановила чотири межові знаки, які закріпили на місцевості. Межові знаки закріплені і передані на зберігання землекористувачам, які попереджені про відповідальність за їх знищення. Фактичні проміри співставляли з картографічними матеріалами та польовими обмірами обліку присадибних і громадських земель с. Доброполе Бучацького району Тернопільської області 1977 року (а. с. 20).

29 жовтня 2012 року рішенням Добропільської сільської ради Бучацького району Тернопільської області № 127 ОСОБА_7 передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,11 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,30 га для ведення особистого селянського господарства, які розташовані по АДРЕСА_2 земельні ділянки не приватизовані.

У 2014 році ОСОБА_7 самовільно встановив межу між належною йому земельною ділянкою та земельною ділянкою ОСОБА_6

Відповідно до висновку земельно-технічної експертизи від 18 січня 2016 року № 1412/1413/15-26 виявлено зміни ширини північної і південної сторін ділянок ОСОБА_6 по суміжній між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 межі.

Переобміром було виявлено збільшення ширини ділянки (ОЖБ) ОСОБА_7 на 0,89 м і 0,36 м, відповідно її площі на 25,0 кв. м (спірна ділянка). Переобміром було виявлено збільшення ширини ділянки (ОСГ) ОСОБА_7 на 0,36 м і 1,52 м, відповідно її площі на 109,0 кв. м (спірна ділянка). Саме по цій суміжній межі, де виявлено ознаки невідповідності користування (зміщення межі) в сторону господарства ОСОБА_6 (що є предметом судового розгляду) і збільшення ширини ділянки ОСОБА_7, експерт робить висновок про те, що порушення межових знаків виявлено зі сторони земельної ділянки ОСОБА_7, яким допущено порушення збільшення земельної ділянки площею 25,0 кв. м (ОЖБ) та площею 109,0 кв. м (ОСГ) (без відповідних рішень), із площі господарства ОСОБА_6 (а. с. 136)

Згідно зі ст. 41 Конституції Україниніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У силу ст. ст. 321, 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом, а припинення права власності можливе лише з підстав, передбачених статтею 346 ЦК України.

Згідно зі ст. 55 Закону України "Про землеустрій" встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних та картографічних матеріалів. Межі земельної ділянки в натурі закріплюються межовими знаками встановленого зразка, крім того, межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам.

Відповідно до п. 2.3 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року № 43 (z0354-99) (далі - Інструкція), межі земельних ділянок, що передаються або надаються у власність чи у користування, відновлюються або переносяться в натуру (на місцевість) за наявними планово-картографічними матеріалами.

Згідно з п. 7 Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 1993 року № 15 (15-93-п) , (далі - Положення) до земельно-кадастрової документації належать кадастрові карти та плани (графічні і цифрові), схеми, графіки, текстові та інші матеріали, які містять відомості про межі адміністративно-територіальних утворень, межі земельних ділянок власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, правовий режим земель, що перебувають у державній, колективній і приватній власності, їх кількість, якість, народногосподарську цінність та продуктивність по власниках землі і землекористувачах, населених пунктах, територіях сільських, селищних, міських, районних Рад народних депутатів, областях, Республіці Крим та Україні в цілому.

За таких обставин суди, встановивши обставини у справі та надавши належну правову оцінку доказам у справі, зокрема висновку судової земельно-технічної експертизи, обґрунтовано задовольнили позовні вимоги ОСОБА_6 та відмовили у задоволенні зустрічного позову. Суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження порушення прав ОСОБА_7 як землекористувача, а тому відсутні передбачені законом підстави для визнання недійсним рішення Добропільської сільської ради Бучацького району Тернопільської області та акта обміру земельних ділянок сторін. Натомість судом достовірно встановлено, що встановлення меж земельних ділянок ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було проведено згідно з Інструкцією та з дотриманням норм земельного законодавства.

Доводи, на які посилається ОСОБА_7 в касаційній скарзі, необґрунтовані, зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції (ст. 335 ЦПК України), були предметом розгляду судом апеляційної інстанції та обґрунтовано відхилені у мотивувальній частині рішення.

Із матеріалів справи та змісту оскаржуваних судових рішень не вбачається, що судом при розгляді скарги допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК Українияк підстави для скасування рішення.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом повно та всебічно з'ясовано дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, постановлено законне і обґрунтоване рішення, подану касаційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду - залишити без змін.