Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого

Коротуна В.М.,

суддів:

Кафідової О.В., Писаної Т.О., Умнової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті", треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хижняк Андрій Миколайович, відділ державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 грудня 2015 року, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 25 лютого 2016 року,

У вересні 2015 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати виконавчий напис № 840 від 20 червня 2015 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Хижняком А.М., таким, що не підлягає виконанню.

Позов мотивовано тим, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, укладеного 9 липня 2013 року між позивачем та відповідачем, позивач передав у заставу транспортний засіб Volksvagen Polo, д.н. НОМЕР_1, рік випуску - 2013, колір - червоний, згідно з договором застави транспортного засобу від 12 липня 2013 року.

20 червня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хижняком А.М. вчинено виконавчий напис № 840 про звернення стягнення на вказаний транспортний засіб, що належить на праві власності ОСОБА_6 За рахунок коштів, отриманих від реалізації транспортного засобу задовольнити вимоги ТОВ "Порше Мобіліті" за невиплачену заборгованість у розмірі 297557,89 грн.

Позивач вказувала на те, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хижняком А.М. при вчиненні спірного виконавчого напису не було перевірено безспірності заборгованості позивача, хоча на момент вчинення виконавчого напису № 840 від 20 червня 2015 року вже існував спір щодо розміру заборгованості за кредитним договором від 9 липня 2013 року, з якою позивач категорично не згоден та в результаті чого звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом про визнання частково недійсним кредитного договору та графіку погашення кредиту, що стали підставою для нарахування суми цієї заборгованості. Електронна копія судової ухвали була оприлюднена в установленому порядку в єдиному державному реєстрі, а відповідачу 10 червня 2015 року вручено судову повістку про виклик до суду у зазначеній справі, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення відповідачу судової повістки.

Посилаючись на те, що заборгованість, на підставі якої нотаріус вчинив виконавчий напис, не є безспірною, позивача не повідомили про звернення стягнення на належний їй автомобіль, позивач просила визнати зазначений виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 14 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 25 лютого 2016 року, позов задоволено. Визнано виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хижняком А.М. 20 червня 2015 року, зареєстрований в реєстрі за № 840 про звернення стягнення на транспортний засіб марки - VOLKSWAGEN, модель - POLO, д.н. НОМЕР_1, рік випуску - 2013, колір - ЧЕРВОНИЙ, що належить на праві власності ОСОБА_6, для задоволення вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" у розмірі 297557,89 грн - таким, що не підлягає виконанню.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідач, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, звернувся із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку не підтверджено належними доказами надсилання на адресу боржника саме вимоги про дострокове повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором. Поштове відправлення на ім'я ОСОБА_6 (№ 0430600656656) від ТОВ "Порше Мобіліті" повернулось з відміткою поштового відділення "за закінченням встановленого строку зберігання", тобто не підтверджено доказами надсилання на адресу боржника вимоги про дострокове повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором.

Згідно висновків місцевого суду заборгованість, на яку посилався відповідач не можна вважати безспірною на час вчинення виконавчого напису нотаріуса 20 червня 2015 року, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 25 травня 2015 року було відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_6 до ТОВ "Порше Мобіліті" про захист прав споживачів і справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 3 липня 2015 року.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що виконавчий напис нотаріуса належить визнати таким, що не підлягає виконанню, оскільки його виконання вчинено з порушенням встановленого порядку та стосовно заборгованості, яка була спірною у зв'язку з перебуванням в провадженні суду спору між сторонами щодо чинності окремих частин кредитного договору, які визначають розміри платежів в еквіваленті до іноземної валюти.

Апеляційний суд погодився з такими висновками суду першої інстанції та, залишаючи без змін ухвалене ним рішення, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги відповідача, крім іншого виходив з того, що несплачені рахунки, які були подані нотаріусу, а також зведена виписка по рахунках боржника із зазначенням суми заборгованості та відмітки про те, що заборгованість на день звернення за виконавчим написом не погашена, не підтверджують безспірність заборгованості боржника та не встановлюють прострочення виконання зобов'язання. Тим більше, що розмір дострокового повернення невиплаченої суми кредиту та загальна сума стягнення, зазначена у вимозі від 3 квітня 2015 року, не співпадають з аналогічними сумами зазначеними у спірному виконавчому написі. Так, у вимозі від 3 квітня 2015 року розмір дострокового повернення невиплаченої суми кредиту становить 273 511 грн 79 коп., а у спірному виконавчому написі - 253 619 грн 38 коп., що призводить до різниці у загальній сумі стягнення: з 291 036 грн 86 коп. до 297 557 грн 89 коп.

Вказані висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають фактичним обставинам справи та узгоджуються з нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 9 липня 2013 року між позивачем як позичальником, та відповідачем як кредитодавцем був укладений кредитний договір, за умовами якого відповідач надав позичальнику кредит у сумі 132067,21 грн (еквівалент суми кредиту 16179,75 доларів США) зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 9,90% строком на 60 місяців для придбання автомобіля марки VOLKSWAGEN, модель - POLO.

В забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за договором кредиту, 12 липня 2013 року між сторонами укладено договір застави транспортного засобу № 50009611, предметом якого став автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель - POLO, реєстраційний номер - НОМЕР_1, що належить на праві власності позивачу.

18 червня 2015 року відповідач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хижняка А.М. з заявою про вчинення виконавчого напису (а.с. 111).

На підставі вказаної заяви та наданих відповідачем документів, 20 червня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хижняком А.М. був вчинений виконавчий напис про звернення стягнення на вказаний транспортний засіб, що належить ОСОБА_6, для задоволення вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" у розмірі 297557,89 грн. (а.с. 110).

Відповідно до статті 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса" (1172-99-п) для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Та обставина, що на час вчинення виконавчого напису в суді вже існував спір щодо розміру заборгованості за вищезазначеним кредитним договором, спростовує висновок суду про безспірність заборгованості боржника.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 4 березня 2015 року у справі № 6-27цс15, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Встановивши, що ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 25 травня 2015 року було відкрите провадження у справі за позовом ОСОБА_6 до ТОВ "Порше Мобіліті" про захист прав споживачів і справу призначено до судового розгляду на 3 липня 2015 року, що за змістом вказаної позовної заяви ОСОБА_6 просила визнати частково недійсним договір кредиту, а також визнати недійсним договір застави транспортного засобу, категорично не погоджувалась з умовами нарахування належних до виплати сум, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що на час вчинення виконавчого напису нотаріуса (20 червня 2015 року) в суді вже існував спір щодо розміру заборгованості у зв'язку із чим сума заборгованості, на погашення якої вчинено виконавчий напис не могла вважатися безспірною.

Крім того, судами було встановлено, що своєю вимогою від 3 квітня 2015 року, адресованою позивачу, відповідач просив достроково повернути суму кредиту та погасити виниклу заборгованість за договором кредиту, і попереджав про звернення стягнення на заставлений автомобіль у разі невиконання вимог кредитодавця (а.с. 85, 126).

На підтвердження обґрунтування своїх заперечень на позовну заяву, відповідач та третя особа надали суду копії конвертів з яких вбачається, що поштове відправлення на ім'я ОСОБА_6 від ТОВ "Проше Мобіліті" повернулось з відміткою поштового відділення "за закінченням встановленого строку зберігання".

Надаючи оцінку вказаним доводам, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що в даному випадку не підтверджено належними доказами надсилання на адресу боржника саме вимоги про дострокове повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором, оскільки в матеріалах справи опис вкладення у цінний лист відсутній. Відповідно до договірних зобов'язань листування між сторонами відбувається систематично, тому вважати, що в конверті знаходилась саме відповідна вимога неможливо, оскільки це буде припущенням.

При цьому, ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції дав оцінку тому факту, що представник відповідача в судовому засіданні суду першої інстанції не зміг пояснити мети та підстав повторного направлення вимоги датованої вже 3 червня 2015 року (а.с. 141), яка фактично була відправлена позивачу 3 липня 2015 року та отримана останнім 11 липня 2015 року (а.с. 142), тобто вже після вчинення виконавчого напису нотаріуса.

Встановивши вказані вище обставини, суд першої інстанції, з висновками якого обґрунтовано погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, оскільки його виконання вчинено з порушенням встановленого порядку та стосовно заборгованості, яка була спірною у зв'язку з перебуванням в провадженні суду спору між сторонами щодо чинності окремих частин кредитного договору, які визначають розміри платежів в еквіваленті до іноземної валюти.

Встановивши факти та визначивши правовідносини, зумовлені встановленими фактами, суд першої інстанції правильно застосував правові норми та ухвалив правильне по суті рішення.

Апеляційний суд дав належну оцінку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Належним чином перевірив встановлені судом фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов правильного висновку щодо відсутності правових підстав для його скасування.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків судів, обґрунтовано викладених в мотивувальних частинах оскаржуваних рішень. При вирішенні даної справи судами правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Доводи, наведені в касаційній скарзі фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо їх оцінки.

За таких обставин, відповідно до ст. 337 ЦПК України касаційні скарги слід відхилити і залишити оскаржувані рішення місцевого та апеляційного судів без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 344 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 грудня 2015 року, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 25 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.