2а-13381/12/2670 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким донараховано суми податку на прибуток - 21.05.2013 Прийняття

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., за участю секретаря судового засідання Міщенко Ю.М., представника позивача Наталюк Н.В., представника відповідача Чирви Д.О., розглянувши у відкритому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.03.2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технотел" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000122201 від 18.05.2012,-

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.03.2013 року адміністративний позов задоволено.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.03.2013 року, оскільки вважає, що судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі повідомлення від 06.04.2012 р. №2860/23, виданого ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС, ДПІ у Оболонському районі м. Києва, згідно з пп. 78.1.11 п. 78.1, ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України та відповідно до постанови старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва Лищенко С.В. від 01.08.2011 року в межах кримінальної справи №71-00223 та згідно Наказу №297 від 06.04.2012 проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Технотел" з питань достовірності нарахування та своєчасності сплати сум податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ "РМА-Груп", ТОВ "Сана Групп", ТОВ "Амброзисс", ТОВ "Косметік", ТОВ "Андрія плюс", ТОВ "Артус", ТОВ "Дах майстер плюс", ТОВ "Транс Ко Багіра", ТОВ "Лерган" за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2011 р.

За результатом перевірки було складено Акт від 23.04.2012 р. № 147/22-1/32979916.

Перевіркою встановлено порушення: п.п. 5.2.1, п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997 року (із змінами та доповненнями) та п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1, ст. 139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 281061,20 грн.

На підставі висновків Акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000122201 від 18.05.2012 р., яким позивачу донараховано податок на прибуток в сумі 351 043,00 грн: за основним платежем - 281061,20 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 69981,87 грн.

За результатами адміністративного оскарження, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання, визначеному у податковому повідомленні-рішенні №0000122201 від 18.05.2012 на суму 37500,00 грн (за основним платежем на 30 000,00 грн та на 7 500,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, дійшов висновку, що оскільки у суду відсутні докази набрання законної сили рішенням, прийнятим в порядку кримінально-процесуального судочинства за результатами розгляду кримінальної справи, в рамках якої було призначено перевірку позивача, то у суду відсутні правові підстави для перевірки правомірності висновків зазначеної перевірки, які стали підставою для винесення податкового повідомлення - рішення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні правовідносини у даній справі регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , Податковим кодексом України (2755-17) , Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) , Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та іншими нормативно-правовими документами.

Відповідно до пп. 78.1.11, п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Згідно із п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України та абз. 2 п. 7 розділу IV наказу Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 (z0034-11) "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Відповідно до п. 58.4 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Таким чином, матеріали перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку, а статус таких матеріалів перевірки та висновків державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність, при цьому орган державної податкової служби визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не приймає до набрання законної сили обвинувальним вироком, винесеним судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, або рішенням про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірка позивача призначена відповідно до постанови старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва Лищенко С.В. від 01.08.2011 року в межах кримінальної справи №71-00223.

Суд першої інстанції у судовому рішенні зазначив, що відповідач будь-яких відомостей щодо стану кримінальної справи та доказів на підтвердження факту винесення вироку чи постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами по вказаній кримінальній справі суду не надав.

Окрім того, в апеляційній скарзі податковий орган також не навів доказів, що підтверджують наявність винесення вироку чи постанови про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

При цьому, в запереченнях до апеляційної скарги позивач додав копію постанов Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2012 та від 06.11.2012, з яких вбачається, що податковий орган здійснював перевірку позивача за періоди з 01.01.2008 по 31.12.2011 з питань достовірності нарахування та своєчасності сплати сум податку на додану вартість при взаємовідносинах з вказаними у тому числі контрагентами, що зазначені в Акті перевірки від 23.04.2012 р. № 147/22-1/32979916, який є предметом дослідження в даній справі.

Незважаючи на те, що предметом перевірки в даній справі є питання достовірності нарахування та своєчасності сплати сум податку на прибуток, а в наведених постановах - податку на додану вартість, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що при дослідженні механізму правомірності сплати обох податків визначається, насамперед, реальність здійснення витрат. Керуючись ст. 72 КАС України, реальність вчинення витрат позивачем є доведеною.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що укладені правочини є нікчемними, а отже недійсними з моменту вчинення.

Щодо такої заяви податкового органу, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, нікчемним є правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, Держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а, відповідно до ст. 27 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам Держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них госпо дарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу Державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, та відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). У всіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність та кого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Позиція відповідача щодо того, що дані договори очевидно суперечать інтересам Держави та суспільства, не підкріплені належними доказами та рішенням суду про визнання їх такими.

Таким чином, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки суду не надано доказів на підтвердження наявності набрання законної сили обвинувальним вироком або рішенням про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами в кримінальній справі № 71-00223, то прийняте податкове повідомлення-рішення №0000122201 від 18.05.2012 є протиправним та підлягає скасуванню.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.