Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Умнової О.В., Кафідової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування витрат на поховання, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 16 вересня 2016 року, ухвалу апеляційного суду Донецької області від 16 листопада 2016 року,

У лютому 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_5 на її користь в рахунок відшкодування витрат на поховання 4163,50 грн.

Позов мотивовано тим, що позивач та відповідач є рідним сестрами, доньками спадкодавців ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які померли ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивач понесла одноособово витрати на поховання батьків в розмірі 11513,15 грн, з яких: 3186,15 грн відшкодовано Вуглегірською ТЕС, тому витрати в сумі 4163,50 грн вважає такими, що підлягають віднесенню на рахунок відповідача. Разом з тим, остання відшкодовувати зазначену суму у добровільному порядку відмовляється.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 16 вересня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 16 листопада 2016 року, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування витрат на поховання спадкодавців ОСОБА_6 та ОСОБА_7 грошові кошти у розмірі 1092,17 гривен. У задоволені частині позовних вимог на суму 3 071,17 гривен, відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відповідач, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Згідно ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд дав належну оцінку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Належним чином перевірив встановлені судом фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов правильного висновку щодо відсутності правових підстав для його скасування.

Вирішуючи даний спір та частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції правильно виходив з вимог частини 1 статті 1232 ЦК України (435-15) , відповідно до якої спадкоємці зобов`язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкоємця.

Зазначена норма містить особливість при покладенні на спадкоємців обов'язку щодо покриття витрат на поховання спадкодавця, а саме: такі витрати повинні бути розумними, що стосується їхнього розміру та необхідності здійснення.

Відповідно до роз'яснення п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (v0006700-92) (з наступними змінами), витрати на виготовлення пам'ятників і огорож визначаються, виходячи з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам'ятників і огорож в даній місцевості.

Згідно досліджених судом першої інстанції доказів, ОСОБА_4 було витрачено на оплатуритуальних послуг 6 480 грн, на придбання памятнику 2 710 грн та продуктів харчування на суму 2 323, 15 грн. (т.1 а.с.8, 13-17).

Довідкою Вуглегірської ТЕС ПАТ "Центренерго" № 07/1320 від 14 жовтня 2013 року підтверджено, що ОСОБА_4, 15 березня 2012 року отримала матеріальну допомогу на поховання ОСОБА_6 у розмірі 3 186,15 грн.

Довідкою Миронівської ТЕС ВАТ "Донецькобленерго" № 86 від 10 жовтня 2013 року, підтверджено, що ОСОБА_5 у березні 2012 року отримала матеріальну допомогу на поховання ОСОБА_8 у розмірі 500 грн.

Згідно відповіді управління Пенсійного Фонду України Донецької області від 13 травня 2015 року № 4449/04, ОСОБА_9 отримала 2349 грн допомоги на поховання ОСОБА_6 та 1 969,62 грн на поховання ОСОБА_7; пенсія за лютий 2012 року на цих двох осіб тримана в повному обсязі.

За таких обставин, суд першої інстанції, з висновками якого обґрунтованого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги про відшкодування витрат на отримання ритуальних послуг та придбання пам`ятника підлягають задоволенню частково в розмірі 1 092,17 грн з урахуванням отриманих позивачем та відповідачем сум матеріальної допомоги на поховання ОСОБА_6 та ОСОБА_8, і пропорційного розподілення між спадкоємцями.

При вирішенні даної справи судом першої інстанції, з висновками якого обґрунтовано погодився апеляційний суд, правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків судів, обґрунтовано викладених в мотивувальних частинах оскаржуваних рішень.

За таких обставин, правові підстави для скасування оскаржуваних рішень місцевого та апеляційного судів відсутні.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 16 вересня 2016 року, ухвалу апеляційного суду Донецької області від 16 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.