Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Коротуна В.М.,

суддів: Кафідової О.В., Писаної Т.О.,

Умнової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_3 на відмову вчинити нотаріальну дію, заінтересована особа - завідувач Петрівської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області ОСОБА_4, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 17 січня 2017 року,

У вересні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до Петрівського районного суду Кіровоградської області зі скаргою про визнання заповіту недійсним та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

У лютому 2016 року справу передано до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області на підставіухвали від 09 грудня 2015 року, у зв'язку з задоволенням заяви про відвід головуючого судді та неможливістю утворення нового складу суду в Петрівському районному суді для розгляду справи.

На обґрунтування скарги ОСОБА_3 посилався на те, що завідуючим Петрівської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_5 йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме - нотаріус не визнала нікчемним заповіт та у листі від 05 серпня 2014 року вказала, що нікчемність заповіту визнається судом. Вказував, що така відмова нотаріуса є безпідставною, тому просив визнати, що заповіт складений від імені батька скаржника, ОСОБА_6 і підписаний іншою особою 25 березня 2005 року є нікчемним та одночасно застосувати настання недійсності нікчемного правочину.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 17 січня 2017 року, скаргу ОСОБА_3 на відмову вчинити нотаріальну дію, заінтересована особа - завідувач Петрівської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області ОСОБА_4 залишено без розгляду, оскільки наявний спір про право.

Роз'яснено ОСОБА_3 право подати позов на загальних підставах.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати оскаржувані ухвали судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Статтею 342 ЦПК України установлено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо визнає, що судом прийнято ухвалу з додержанням вимог.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судами встановлено, що заява ОСОБА_3 зареєстрована Петрівським районним судом як справа окремого провадження (2-о/400/43/14).

До Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з Петрівського районного суду передано справу за заявою ОСОБА_3 в порядку окремого провадження.

25 березня 2005 року посвідчено секретарем Червонокостянтинівської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області заповіт, який складено ОСОБА_6

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України "Про нотаріат" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) заінтересована особа, яка вважає неправильною вчинену нотаріальну дію або відмову у вчиненні нотаріальної дії, вправі подати про це скаргу до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за місцезнаходженням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів чи робочого місця приватного нотаріуса.

Враховуючи норми ст. 50 Закону № 3425-XII та норми Прикінцевих та перехідних положень Цивільного процесуального кодексу (1618-15) ( ЦПК (1618-15) ), справи щодо оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні повинні розглядатися в порядку позовного провадження як спір про право.

Разом з тим процедура оскарження передбачає подання такого процесуального документа, як скарга, однак розгляд справи в порядку позовного провадження передбачає подання позовної заяви, а не скарги, тому назва та зміст ст. 50 Закону № 3425-XII, сформульовані відповідно до положень ЦПК 1963 (1501-06) року, є застарілими, не відповідають чинному процесуальному законодавству, тому є необхідність викладення ст. 50 Закону № 3425-XII в новій редакції. Проте з урахуванням вимоги ч. 1 ст. 2 ЦПК процесуальним документом, який подається до суду для вирішення спорів цієї категорії, є виключно позов. ЦПК (1618-15) не передбачає можливість розгляду скарг за такими справами. І навіть якщо позивач назвав свій процесуальний документ скаргою чи заявою, то суд в порядку ст. 121 ЦПК має усунути цей недолік та називати відповідний документ "позовом" чи "позовною заявою".

Обґрунтовуючи скаргу ОСОБА_3 посилався на те, що вищевказаний заповіт складено не його батьком. Крім того, зазначав, що все майно заповідалося 25 березня 2005 року ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 року, хоча попередній заповіт, який посвідчено 18 листопада 2003 року приватним нотаріусом Петрівського районного нотаріального округу Каліушко О.Є., вказує на єдиного спадкоємця - ОСОБА_3

Як вбачається із матеріалів справи, суд першої інстанції намагався усунути недоліки по справі та пропонував скаржнику додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, вказати відповідачів. Разом із тим, ОСОБА_3 знову подав до суду скаргу на відмову вчинити нотаріальну дії, та не усунув недоліків, які були зазначені в ухвалі суду від 08 лютого 2016 року.

Отже, постановляючи оскаржувані ухвали, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, враховуючи підстави та предмет вимог ОСОБА_3, а саме - визнання заповіту нікчемним та застосування наслідків недійсного правочину, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що даний спір має вирішуватись в порядку позовного провадження, оскільки існує спір про право, на підставі чого у відповідності до вимог ч. 6 ст. 235 ЦПК України обґрунтовано залишив скаргу без розгляду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 342 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом прийнято ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 17 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.