166/715/16-ц Про усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом звільнення приміщення - 19.07.2017 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Ратнівське ремонтно-транспортне підприємство" до ОСОБА_3, треті особи: Комунальне підприємство "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації", приватний нотаріус Ратнівського районного нотаріального округу Ляленко Алла Олександрівна, Відкрите акціонерне товариство "Ратнівський райагропостач", про усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом звільнення приміщення, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Волинської області від 24 січня 2017 року,

У липні 2016 року Приватне акціонерне товариство "Ратнівське ремонтно-транспортне підприємство" (далі - ПрАТ "Ратнівське РТП") звернулось до суду з указаним позовом, мотивуючи його тим, що підприємству на праві власності належить будівля складу, площею 447,5 кв. м, яка складається з двох приміщень, розташованих на одному фундаменті. Одним із указаних приміщень, площею 204 кв. м, незаконно володіє відповідач ОСОБА_3, використовуючи його для зберігання матеріальних цінностей.

Вказувало на те, що ОСОБА_3 є керівником Малого підприємства "Профіт", яке здійснює своє виробництво на території Відкритого акціонерного товариства "Ратнівський райагропостач" (далі - ВАТ "Ратнівський райагропостач"). Приміщення, площею 204 кв. м ПрАТ "Ратнівське РТП" надало ОСОБА_6 у тимчасове користування у 2008 році для господарської діяльності. Межа земельної ділянки, що належить підприємству на праві постійного користування, проходить по стіні спірного приміщення.

Звертало увагу на те, що на вимогу про звільнення приміщення відповідач повідомив, що воно належить йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 30 жовтня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Ратнівського районного нотаріального округу Ляленко А.О.

Посилаючись на те, що ОСОБА_6 без законних підстав користується частиною належного йому приміщення, позивач, з урахуванням зміни позовних вимог, просив зобов'язати останнього усунути перешкоди в користуванні приміщенням складу 3, площею 217, 2 кв. м, що належить на праві власності ПрАТ "Ратнівське РТП" та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом звільнення вказаного приміщення.

Рішенням Ратнівського районного суду Волинської області від 12 жовтня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Волинської області від 24 січня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Зобов'язано ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні приміщенням складу 3, площею 217,2 кв. м, що належить на праві власності Приватному акціонерному товариству "Ратнівське ремонтно-транспортне підприємство" та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, звільнивши указане приміщення.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справапідлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами встановлено, що ПрАТ "Ратнівське РТП" на праві власності належить склад Р-1, площею 447, 5 кв. м, розташований по АДРЕСА_1. Відповідно до технічного паспорта склад складається з трьох приміщень: складу 1, площею 222,4 кв. м, приміщення картотеки, площею 7,9 кв. м та складу, площею 217,2 кв. м. Вказані приміщення, загальною площею 447, 5 кв. м 1960 року побудови із встановленим зносом 53 %.

Рішення про реєстрацію права власності ПрАТ "Ратнівське РТП" на приміщення складу, площею 447, 5 кв. м по АДРЕСА_1, прийняте Волинським обласним бюро технічної інвентаризації 10 жовтня 2006 року.

Відповідно до державного акта на право постійного користування землею ПрАТ "Ратнівське РТП" користується земельною ділянкою площею 5,48 га, наданою для обслуговування адміністративних приміщень.

Згідно з планом зовнішніх меж, який є додатком до державного акта, надана у користування позивача земля складається з ділянок 1, 2, 3.

Ділянка 1 є найбільшою за площею. На земельній ділянці 1 розміщені будівлі і споруди, у тому числі приміщення складу, площею 447,5 кв. м. Земельна ділянка позивача межує із земельною ділянкою молокозаводу, при цьому межа проходить вздовж стіни спірного складу довжиною 47,37 кв. м, про що зазначено у матеріалах інвентаризації, а також межує із земельною ділянкою ВАТ "Ратнівський райагропостач".

Також судами встановлено, що ОСОБА_3 на праві власності належить склад автопарку В-1, площею 204,0 кв. м, розташований по АДРЕСА_2.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що як позивач ПрАТ "Ратнівське РТП", так і відповідач ОСОБА_3 володіють одним і тим же приміщенням на законних підставах і жоден із них не захистив своє право власності шляхом визнання права власності, оскільки це право оспорюється або не визнається іншою особою і не пред'явив вимогу про скасування права власності на нежитлове приміщення, на яке мають право одна і друга сторона.

При цьому судом першої інстанції зазначено, що наданий позивачем витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10 жовтня 2006 року не відповідає інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, оскільки в ньому не зазначено підставу виникнення права власності та перелік нерухомого майна переданого у власність підприємства .

Скасовуючи рішення районного суду та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив із того, що відповідачем ОСОБА_3 не надано доказів на підтвердження того, що зайняте ним приміщення є саме тим, що він придбав за договором купівлі-продажу і що воно розташоване за адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_1, яка належить на праві постійного користування ВАТ "Ратнівський райагроростач", та не спростував наданих позивачем доказів про знаходження цього приміщення на земельній ділянці ПАТ "Ратнівське РТП".

При цьому апеляційним судом відхилено доводи ОСОБА_3 щодо переходу права користування земельною ділянкою, на якій розташована придбана ним споруда на підставі положень ст. 120 ЗК України та зазначено, що перехід права до набувача нерухомого майна за договором можливий у спосіб, визначений нормами цивільного і земельного законодавства, але на частину земельної ділянки, яка належить на праві користування попередньому власнику майна ВАТ "Ратнівський райагропостач" і на якій розташоване придбане майно, виходячи з умов договору купівлі-продажу від 30 листопада 2010 року, а саме: по АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_1

Проте погодитись із такими висновками суду апеляційної інстанції не можна.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 57- 60, 131- 132, 137, 177, 179, 185, 194, 212- 215 ЦПК України, визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За положеннями п. 6 ч. 6 ст. 130 ЦПК України якщо спір не врегульовано у порядку, визначеному ч. 3 цієї статті у невідкладних випадках суд проводить огляд на місці, огляд письмових і речових доказів.

З матеріалів справи вбачається, що 23 серпня 2016 року судом першої інстанції в присутності сторін, їх представників, на місці оглянуто спірне нежитлове приміщення та встановлено, що як позивач, так і відповідач на місці знаходження вказаного нежитлового приміщення із-за якого у сторін виник спір, показали одне і те саме приміщення, зареєстроване за різними юридичними адресами, про що складено протокол огляду доказів за їх місцезнаходженням (а. с. 227) .

Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, ПАТ "Ратнівське РТП" є власником нерухомого майна - склад Р-1, площею 447,5 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1; підстава виникнення права власності - наказ органу Фонду державного майна від 24 лютого 1995 року; частка власності - 1/1.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна ОСОБА_7 є власником нерухомого майна склад автопарку В-1, площею 204 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2; підстава виникнення права власності - договір купівлі - продажу від 30 листопада 2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Ратнівського районного округу Ляленко А.О.; форма власності - приватна, частка власності - 1/1.

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено, що як позивач, так і відповідач мають у власності одне і теж саме нерухоме майно, зареєстроване у встановленому законом порядку за різними юридичними адресами.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За положеннями ч. 1 та ч. 4 ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У п. 33 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" (v0005740-14) роз'яснено, що застосовуючи положення ст. 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого: відповідно до положень ст. ст. 391, 396 ЦК України про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Скориставшись своїм процесуальним правом, позивач неодноразово уточнював позовні вимоги, змінював предмет позову та остаточно просив зобов'язати ОСОБА_7 усунути перешкоди в користуванні приміщенням складу 3, площею 217, 2 кв. м, що належить на праві власності ПрАТ "Ратнівське РТП".

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_7 також володіє спірним приміщенням на законних підставах, а отже захистити порушене право позивача у вибраний ним спосіб неможливо.

Скасовуючи рішення районного суду та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, не врахував, що позивачем не заявлялась вимога щодо захисту свого право власності шляхом визнання права власності, оскільки це право оспорюється або не визнається іншою особою і не пред'явлено вимогу про скасування права власності на нежитлове приміщення, на яке мають право одна і друга сторона.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно встановив характер правовідносин між сторонами та застосував норми матеріального права, які підлягають застосуванню, та дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом було скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.