Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Луспеника Д.Д., Іваненко Ю.Г., Штелик С.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі Донецької області, третя особа - публічне акціонерне товариство "Маріупольський завод важкого машинобудування", про відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі Донецької області на рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 30 травня 2016 року, додаткове рішення Приморського районного суд м. Маріуполя Донецької області від 23 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 1 листопада 2016 року,

У липні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що він перебував у трудових відносинах з відкритим акціонерним товариством "Маріупольський завод важкого машинобудування". Під час виконання трудових обов'язків, працюючи на посаді майстра інструментального господарства він отримав трудове каліцтво.

Відповідно до первинного висновку медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) від 15серпня 2005 року йому встановлено 60 % стійкої втрати працездатності та 2 групу інвалідності. У подальшому 17вересня 2007 року через погіршення стану здоров'я йому збільшено відсоток стійкої втрати працездатності за сукупністю до 65 % і залишено 2 групу інвалідності. Потім він проходив медико-соціальну експертизу та станом на 17 березня 2014 року йому встановлено 3 групу інвалідності та 45 % встрати працездатності, де за травмою від 8 червня 2004 року встановлено 25 % втрати працездатності, за травмою від 15 лютого 1995 року - 20 %.

У результаті трудового каліцтва він отримує психологічні страждання, які негативно впливають на образ його життя. Він знаходиться в пригніченому стані через те, що можливості повного відновлення здоров'я вже не має, теперішній стан здоров'я залишиться назавжди. Наслідки отриманої травми порушили його професійні плани, він втратив можливість отримати підвищення на роботі. Усі ці фактори викликають негативні емоції і переживання. Порушено його нормальні життєві зв'язки, йому доводиться докладати додаткових зусиль для організації свого життя, адже він не може в повній мірі користуватися правою рукою. Таким чином, вже на протязі 11 років він вимушений переносити та терпіти наслідки отриманого каліцтва, які виражаються у сильних больових відчуттях

Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просив суд стягнути з відповідача на його користь 80 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 30 травня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі Донецької області на користь ОСОБА_4 20 тис. грн на відшкодування моральної шкоди. У решті позову відмовлено.

Додатковим рішенням Приморського районного суд м. Маріуполя Донецької області від 23 серпня 2016 року стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі Донецької області на користь держави судовий збір у розмірі 551 грн 20 коп.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 1 листопада 2016 року апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі Донецької області відхилено. Рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 30 травня 2016 року залишити без змін.

У касаційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі Донецької області просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом, чинності.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_4, суди, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), вірно застосувавши положення ст. ст. 173, 237-1 КЗпП України, ч. 1 ст. 21, ст. 28, ч. 3 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), врахувавши рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 (v001p710-04) (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування) та роз'яснення, надані судам у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) , дійшли до правильного висновку про те, що ушкодження здоров'я позивача під час виконання ним трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинило моральні страждання, що негативно впливають на його життя, він позбавлений можливості повного відновлення свого здоров'я, яке він мав до отримання ушкодження, та хоча і працює, але є інвалідом 3 групи, має стійку втрату професійної придатності. Всі ці фактори викликають негативні відчуття у позивача, потребують додаткових зусиль щодо відновлення здоров'я, що свідчить про порушення його нормальних життєвих зв'язків, тому ОСОБА_4 доводиться докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

При визначенні розміру моральної шкоди суди надали оцінку всім доказам, які є в матеріалах справи, правильно врахували відсоток стійкої втрати позивачем професійної працездатності та безстроковість такої втрати для ОСОБА_4, тривалість його лікування від отриманої ним виробничої травми та проходженням відновлення у посттравматичний період.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі Донецької області на рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 30 травня 2016 року, додаткове рішення Приморського районного суд м. Маріуполя Донецької області від 23 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 1 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.