Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Журавель В.І.,

Хопти С.Ф., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18 серпня 2016 року та рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 21 грудня 2016 року,

У березні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, у якому просив визнати недостовірною та такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію, інформацію, розповсюджену ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на інформаційному порталі ІНФОРМАЦІЯ_3, а саме: "Депутат Кіровоградської міської ради, екс-суддя ОСОБА_3 сьогодні по обіді у своєму ж офісі побив активістку гуртожитку, що знаходиться по АДРЕСА_2, ОСОБА_4", "ОСОБА_6 ОСОБА_3 почав кричати й вимагати вийти з його кабінету, а згодом навіть вдарив", "Наразі жінка госпіталізована до однієї з лікарень міста й перебуває у шоковому стані. Скаржиться на різкі болі у животі, знаходиться під крапельницями".

Визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову його репутацію, інформацію, розповсюджену ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на інформаційному порталі ІНФОРМАЦІЯ_3, а саме: "Громадську активістку ОСОБА_4, яку за її словами, побив депутат Кіровоградської міської ради, екс-суддя ОСОБА_3", "Жінка розповідає, у лікарні за вказівкою депутата навмисно не визначились із діагнозом, а виписали, ніби вона сама про це попросила. Скаржиться на різкі болі в животі, знаходиться під крапельницями", "Нагадаємо, 20 січня активістка проблемного гуртожитку, що знаходиться на АДРЕСА_1, ОСОБА_4 вчергове намагалась поговорити із представником фірми "Вагран", ОСОБА_3, за її словами, побив її".

Визнати недостовірними та такими, що принижують його честь, гідність та ділову репутацію, слова, розповсюджені ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4, а саме: "Ми сюди прийшли не по своїй волі. Нас пригнав сюди ОСОБА_3, який хоче за наші квартири, в яких ми давно живемо, великі гроші - заперечує представниця ОСОБА_4".

Зобов'язати ОСОБА_4 спростувати зазначену вище недостовірну інформацію.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що ОСОБА_4 розповсюдила відносно нього неправдиву інформацію на інформаційному порталі ІНФОРМАЦІЯ_3, яка принижує його честь, гідність та ділову репутацію.

Внаслідок дій відповідачки у нього порушились нормальні життєві зв'язки, та як стало неможливим продовження активного громадського життя, порушились стосунки з оточуючими людьми, у нього постійно високий тиск у зв'язку з хвилюванням.

Посилаючись на наведені вище обставини, просив позов задовольнити.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18 серпня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 21 грудня 2016 року рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18 серпня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову з інших правових підстав.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII"Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України (1618-15) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України (1618-15) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судом установлено, що ОСОБА_4 розповідала журналістам інформаційного порталу ІНФОРМАЦІЯ_3 та телеканалу "День за днем" обставини нанесення ОСОБА_3 їй удару в живіт. Наполягала на тому, що ця інформація є достовірною та правдивою. Вказувала, що ця подія стала підставою для звернення її до правоохоронних органів.

Із медичних документів, а саме: епікриз-виписки із медичної картки стаціонарного хворого № 571, картки хворого, який вибув із стаціонару, консультативного висновку спеціаліста та довідки ультразвукового дослідження від 22 січня 2015 року вбачається, що у відповідачки діагностовано забій передньої черевної стінки (клінічно).

Згідно з висновком експерта від 27 лютого 2015 року № 62, складеним лікарем судово-медичної експертизи комунального закладу "Кіровоградське обласне бюро судово-медичної експертизи", у ОСОБА_4 будь-яких тілесних ушкоджень у вигляді синців, саден, ран не виявлено. У наданій медичній документації поставлений діагноз: "Забій передньої черевної стінки (клінічно)", при дачі висновку за ступенем тяжкості не визначався, так як не підтверджений об'єктивними відомостями (Згідно з п. 4.6. примітка "Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 1995 року № 6 (z0255-95) ).

ІНФОРМАЦІЯ_1 за заявою ОСОБА_7 на ім'я виконуючого обов'язки начальника Кіровоградського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України про притягнення до відповідальності ОСОБА_3, який наніс їй тілесне ушкодження у вигляді закритої тупої травми живота, було відкрито кримінальне провадження, яке постановою слідчого слідчого відділу Кіровоградського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України від 27 березня 2015 року закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

На час оспорюваних подій ОСОБА_3 був депутатом міськради, про що зазначено у згаданій вище публікації. Він є суддею у відставці, відіграє певну роль у суспільному житті міста Кропивницького, тобто є публічною особою.

Крім того, встановлено, що ОСОБА_4 спілкувалась із журналістом передачі "День за днем", знаходячись у лікарні, розповідала свою версію оспорюваних подій із ОСОБА_3, а останній, у свою чергу, також спілкувався з цим журналістом передачі "День за днем", спростовуючи оспорювану інформацію, якою ділилася ОСОБА_4

ОСОБА_3 самостійно у спосіб, який було поширено оспорювану інформацію, дав відповідь на місцевому телеканалі "День за днем" відповідно до ст. 277 ЦК України.

Апеляційний суд, відмовляючи ОСОБА_3 у задоволенні позову, дійшов висновку про те, що метою звернення до громадських та посадових осіб органів державної влади було не розповсюдження недостовірної інформації щодо позивача, а реалізація свого конституційного права, визначеного ст. 40 Конституції України, а тому, навіть якщо у подальшому ці факти не знайшли свого підтвердження, вказана обставина сама по собі не може бути підставою для задоволення позову.

Такий висновок апеляційного суду є правильним.

За змістом ч. 4 ст. 32 Конституції України та ст. 277 ЦК України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Оціночними судженнями, з огляду на приписи ч. ч. 1, 2 ст. 30 Закону України від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII "Про інформацію", за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Відповідно до ст. 40 Конституції України всі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

У п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (v_001700-09) роз'яснено, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевіряти таку інформацію та надавати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого ст. 40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації.

Про зазначене йдеться й у Рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року № 8-рп/2003 (v008p710-03) (справа про поширення відомостей).

За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні вказаного позову, оскільки вищезазначена оспорювана позивачем інформація не може вважатися недостовірною або відомостями, які порочать честь, гідність та ділову репутацію позивача, оскільки в даному випадку має місце реалізація відповідачкою конституційного права, передбаченого ст. 40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації.

Зазначені висновки суду відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону та оцінено згідно з правилами, встановленими ст. 212 ЦПК України, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Доводи, на які посилається заявник у своїй касаційній скарзі, висновків суду не спростовують і зводяться до оцінки та переоцінки доказів, що не є компетенцією суду касаційної інстанції в розумінні ст. 335 ЦПК України, і не дають підстав вважати, що судом при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування судових рішень.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити оскаржуване судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 21 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.