Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Леванчука А.О., Дем’яносова М.В., Ступак О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до акціонерного товариства "Ощадбанк" про захист прав споживачів, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 4 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 20 лютого 2017 року,

У червні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 30 грудня 2015 року він у філії ПАТ "Ощадбанк", яка розташована за адресою: Харківська область, Харківський район, с. Високий, вул.1-го травня, 1, проводив оплату за використані послуги з газопостачання у розмірі 1 620 грн. Після проведення цього платежу касиром ОСОБА_5 йому була видана квитанція по оплаті "Комісії з платежу" у розмірі 3 грн. На його звернення за роз'ясненнями щодо призначення цього платежу касир та керівник філії відповіли відмовою.

Позивач вважав, що такими діями відповідача були порушено його право, як споживача, на отримання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію.

У зв'язку з цим ОСОБА_4 просив визнати дії відповідача з ненадання йому такої інформації - неправомірними, зобов'язати відповідача надати йому доступну і достовірну інформацію про оплачену послугу та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 1 грн.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 4 листопада 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 20 лютого 2017 року, у задоволені позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення у справі про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із ч. 12 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-ІІІ "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Частиною 2 ст. 53 цього Закону передбачено, що банку забороняється встановлювати процентні ставки та комісійні винагороди на рівні нижче собівартості банківських послуг у цьому банку.

Відповідно до ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що, ухвалюючи оскаржувані у справі судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій з дотриманням вимог ст. ст. 213, 214, 303, 315 ЦПК України правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню та дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність заявлених позивачем ОСОБА_4 позовних вимог, оскільки останній не надав суду належних і допустимих доказів того, що відповідач не надав йому повну інформацію про надану послугу.

Наведені в касаційній скарзі доводи заявника є безпідставними і правильність вищезазначених висновків судів не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За таких обставин рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду слід залишити без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення Харківського районного суду Харківської області від 4 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 20 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.