Справа: № 2а/2370/4121/2012 

Головуючий у 1-й інстанції: Тимошенко В.П. 

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційної скарги Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Реалтранс" до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

У жовтні 2012 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Реалтранс" звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Черкасах від 03.07.2012 року № 0003062301, № 0003072301 та № 0003082301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року та прийняти нову, якою повністю відмовити у задоволенні позовних вимог позивача. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилався на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції проведені позивачем з контрагентами - Товариством з обмеженою відповідальністю "Український інвестиційний центр", ПП "Коболь", ТОВ "Мевік 2011", ТОВ "Тадіс Актив" підтверджуються наявними у справі податковими накладними, актами виконаних робіт, договорами, розрахунки за вказаними господарськими операціями підтверджується платіжними дорученнями з відмітками банку про їх виконання, усі первинні документи складені юридичними особами, зареєстрованими в установленому порядку та такими, що є платниками податку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено в суді першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Реалтранс" зареєстроване 25.10.2004 року в виконавчому комітеті Черкаської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію від 25.10.2004 року № 10231020000000665.

З 14.05.2012 року по 11.06.2012 року державними податковими ревізорами проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Реалтранс" з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки складений акт від 18.06.2012 року № 88/22-14/33209742, згідно з висновками якого встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема:

- пп. 4.1.1 п.4.1, пп. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 6.1 ст. 6, пп. 11.2.1 п. 11.2, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. 135, п. 137.1, п. 137.4 ст. 137, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 150.1 ст. 150, п.1, п. 3, п. 7 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 878 597 грн., в тому числі за 2 квартал 2011 року у сумі 288521 грн., за 2-3 квартали 2011 року у сумі 478 719 грн., за 2-4 квартали 2011 року у сумі 878 597 грн.;

- п. 1.6 ст. 6, п. 150.1 ст. 150, п. 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого занижено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за період з 01.01.2011 по 31.03.2011 на загальну суму 1847361, у тому числі за 1 квартал 2011 року у сумі 1847361 грн. та завищення від'ємного значення з податку на прибуток за період з 01.04.2011 по 31.12.2011 на загальну суму 8130585 грн., у тому числі за 2 квартал 2011 року у сумі 1550475 грн., за 2-3 квартали 2011 року у сумі 5043165 грн., за 2-4 квартали 2011 року у сумі 8130585 грн.;

- п. 187.1 ст. 187, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 16 Порядку заповнення податкового накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 № 969 та зареєстрованого в Мінюсті України 29.12.2010 № 1401/18696 (z1401-10) , в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 928675 грн., у тому числі за січень 2011 року у сумі 87677 грн., за лютий 2011 року у сумі 10833 грн., за березень 2011 року у сумі 3433 грн., за травень 2011 року у сумі 112788 грн., за червень 2011 року у сумі 63620 грн., за липень 2011 року у сумі 126255 грн., за вересень 2011 року у сумі 26675 грн., за жовтень 2011 року у сумі 156185 грн., за листопад 2011 року у сумі 141249 грн. та за грудень 2011 року у сумі 200000 грн.

На підставі акту перевірки від 18.06.2012 року № 88/22-14/332097742 відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення від 03.07.2012 року:

- № 0003062301, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість на загальну суму 1 393013 грн., у тому числі за основним платежем та 464 338 грн. - за штрафними санкціями;

- № 0003072301, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 878597 грн., штрафна санкція - 0 грн.;

- № 0003082301, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 8130585 грн.

Не погоджуючись із вищевказаними рішеннями контролюючого органу позивач звернувся до суду.

Обговорюючи правомірність позовних вимог колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до п . 198.1 та 198.2 Податкового кодексу України (2755-17) (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.4 ПК України (2755-17) передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту, відповідно до п. 198.6 ПК України (2755-17) , суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Підпунктом 4.1.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) визначено, що валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Пунктом 5.1 - валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.3.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до статті 138 Податкового кодексу України, зокрема п. 138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп.138.1.1 ПК України (2755-17) витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно із п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу валових витрат витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як було зазначено вище, між позивачем та його контрагентом - ПП "Коболь" укладені договори доручення від 01.11.2010 року № 0111/10-m, від 01.11.2010 року № 0111/10-n, відповідно до умов яких довіритель (позивач) довіряє, а повірений (ПП "Коболь") бере на себе зобов'язання здійснити за рахунок та від імені довірителя дії, пов'язані з наданням інформаційних послуг (інформацію про крупних замовників, здатних забезпечити довірителя обсягом робіт у кількості не менше 40 вагонів-зерновозів кожний).

На підтвердження виконання умов договорів із ПП "Коболь" перевіряючим надані акти виконаних робіт, податкові накладні № 188 від 31.01.2011 року, № 189 від 31.01.2011 року, № 259 від 28.02.2011 року, № 317 від 31.03.2011 року, № 316 від 31.03.2011 року, № 192 від 30.04.2011 року, № 194 від 30.04.2011 року, № 118 від 31.05.2011 року, № 119 від 31.05.2011 року.

Також, між позивачем та ТОВ "Український інвестиційний холдинг" встановлені господарські відносини при здійсненні операцій з придбання послуг, які підтверджені договорами, актами виконаних робіт № 1 від 30.09.2011 року, № 1 від 30.09.2011 по договору № 0106-11-m від 01.06.2011 року на транспортне обслуговування за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року, № 121 від 30.09.2011; податковими накладними № 180 від 30.09.2011 року, № 181 від 30.09.2011 року, № 182 від 30.09.2011 року, № 121 від 30.09.2011 року.

Між позивачем та ТОВ "Мевік 2011" також відбулися господарські операції з придбання послуг, у зв'язку із чим позивач задекларував податковий кредит з податку на додану вартість, сплаченого контрагентом при придбання послуг на загальну суму 2043400 грн., в тому числі ПДВ - 340566, 68 грн.

Господарські операції відбувалися в рамках виконання договорів доручення від 01.11.2011 року № 0111/11-m, від 01.11.2011 року № 0111/11-n, від 01.11.2011 року № 0111/11-u. Реальність операцій підтверджується актами виконаних робіт від № 1 від 30.11.2011 року, № 1 від 30.11.2011 року по договору № 0111/11-m від 01.11.2011 року на транспортне обслуговування за період з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року, № 1 від 30.11.2011 року по договору № 0111/11 від 01.11.2011 року, № 2 від 31.12.2011 року, № 2 від 31.12.2011 року по договору № 0111/11-m від 01.11.2011 року на транспортне обслуговування за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року, № 2 від 31.12.2011 року; податковими накладними № 59 від 30.11.2011 року, № 60 від 30.11.2011 року, № 61 від 30.11.2011 року, № 138 від 31.12.2011 року, № 137 від 31.12.2011 року, № 136 від 31.12.2011 року.

Окрім того, між позивачем та ТОВ "Тадіс Актив" укладений договір поставки від 26.04.2011 року № 26/04, на виконання умов якого позивачем здійснено предоплату за сою (сільськогосподарську культуру, українського походження, врожаю 2010 року). Реальність операцій підтверджується банківськими виписками: від 26.04.2011 року на суму 500 000 грн., від 29.04.2011 року на суму 190 000 грн., податковими накладними № 65 від 26.04.2011 року, № 79 від 29.04.2011 року.

Висновок податкового органу щодо порушення позивачем вимог Податкового кодексу України (2755-17) , Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) зроблено виключно на підставі Актів перевірок контрагентів позивача - Акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Український інвестиційних холдинг" від 07.03.2012 року № 119/22-3/33547165, Акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Мевік 2011" від 17.05.2012 року № 1344/22-9/37770982, Акт перевірки ТОВ "Тадіс Актив" від 24.06.2011 року № 758/23-6/37264922.

Окрім того, відповідачем було зазначено, що податкові накладні складені з порушенням вимог порядку заповнення податкової накладної, а саме - не у повному обсязі зазначено опис (номенклатуру) товарів/послуг та їх кількість та обсяг, та зроблений висновок, що відповідно до ст. 198 п. 198.6 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку із придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушеннями вимог.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379 (z1333-11) "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення" всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Колегія суддів звертає увагу на той факт, що при дослідженні вищевказаних податкових накладних, останні заповнені у відповідності до норм чинного законодавства - виписані контрагентом позивача та скріплені печаткою. Відповідач не надав суду доказів щодо спростування даного факту.

Податкова накладна видається для покупця, отримувача робіт або послуг, однак вона є податковим документом постачальника (продавця), і саме останній несе персональну відповідальність за порядок її складання та оформлення.

Окрім того, відповідно до п. 12.5 Порядку заповнення податкової накладної вказано, що у графі 6 зазначається кількість (об'єм, обсяг) постачання товарів/послуг. У разі якщо послуги не мають таких показників, а вимірюються лише у вартісному вираженні, у графі 6 указується: "послуга/проценти тощо". Аналіз податкових накладних, виписаних ПП "Коболь" - контрагентом позивача, дає змогу ідентифікувати товар (його обсяг, об'єм), що відповідає вимогам вищезазначеного Порядку.

Реальність виконаного договору підтверджується також тим, що позивачем повністю оплачена вартість отриманих ним послуг, що підтверджується платіжними дорученнями, з відмітками банка про їх виконання.

Відповідно до змісту ст. 204, 215, 228 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Проте відповідачем, всупереч ст. 71 КАС України, не доведено того факту, що оспорювані договори були укладені не з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності та наявність умислу на укладання договору виконання підрядних робіт з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вказаний правочин не може розглядатися як нікчемний з мотивів його завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.

Дана правова позиція викладена також у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 (v0742760-11) , відповідно до якого для встановлення дійсності укладеного договору необхідно враховувати, що особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Відповідачем, натомість не оспорюється той факт, що на момент вчинення вищевказаних господарських операцій контрагенти позивача знаходилися у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а отже позивачем було вчинено усіх можливих дій щодо встановлення правосуб'єктності контрагента.

Колегія суддів також звертає увагу на той факт, що в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року N 742/11/13-11 (v0742760-11) було зазначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 71, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 21.05.2013 року.