Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

Луспеника Д.Д., Хопти С.Ф., Штелик С.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2017 року,

У січні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 12 квітня 2010 року між банком та ОСОБА_5. укладено кредитний договір у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 2 400 грн, зі сплатою 36 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Зазначав про те, що ОСОБА_5 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконала, унаслідок чого станом на 12 квітня 2010 рокувиникла заборгованість у розмірі 2 258 грн 39 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 2 142 грн; заборгованість по процентах у розмірі 116 грн 39 коп.

27 травня 2013 року ОСОБА_5 померла. 1 червня 2016 року ухвалою Баглійського районного суду м. Дніпропетровська злучено ОСОБА_4 до участі у справі як спадкоємця померлої.

З урахуванням наведеного та уточнених позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути з ОСОБА_4 на його користь заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 2 258 грн 39 коп.

Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 жовтня 2016 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 12 квітня 2010 року у розмірі 2 258 грн 39 коп., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 2 142 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 116 грн 39 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ПАТ КБ"ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції й відмовляючи у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк", апеляційний суд, вірно застосувавши положення ч. 3 ст. 1281 ЦК України, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов правильного висновку про те, що банк як кредитор спадкодавця не знав про відкриття спадщини, унаслідок чого він мав право пред'явити свої вимоги до ОСОБА_4 як спадкоємця, яка прийняла спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Апеляційний суд, дійшов вірного висновку про те, що за умовами кредитного договору, укладеного між банком та спадкодавцем, кредит надавався ОСОБА_5 з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, тобто до 31 жовтня 2013 року, що підтверджується довідкою про строк дії картки. Отже, з жовтня 2013 року обчислювався річний строк для пред'явлення кредитором спадкодавця своїх вимог до спадкоємця. Проте банк звернувся з позовом до суду лише у січні 2016 року, тобто з порушенням вищезазначеного строку.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" відхилити.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської область від 24 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.