Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мостової Г.І.,

суддів: Євграфової Є.П.,

Ізмайлової Т.Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське", про стягнення матеріальних збитків та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 30 березня 2016 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 26 травня 2016 року,

У вересні 2015 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з указаним вище позовом, в обґрунтування якого зазначали, що 01 листопада 2014 року відповідач ОСОБА_4, керуючи автомобілем НОМЕР_1 здійснив зіткнення з належним ОСОБА_2 на праві власності автомобілем НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3, що спричинило технічні пошкодження вказаних автомобілів.

Так як постановою Залізничного районного суду м. Львова від 12 грудня 2014 року відповідача ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та з урахуванням того, що останнім було укладено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності із Приватним акціонерним товариством "Страхове товариство "Іллічівське", а тому 16 квітня 2015 року страховим товариством була виплачена сума страхового відшкодування у розмірі 6 662 грн 05 коп., а відповідачем ОСОБА_4 була виплачена франшиза у розмірі 510 грн.

Оскільки дана сума страхового відшкодування не покриває розмір спричинених матеріальних збитків, вони були змушені звернутись до суду із даним позовом, який в подальшому уточнили та просили стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 3 980 грн 55 коп. матеріальних збитків, спричинених пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП; стягнути із ПрАТ "Страхове товариство "Іллічівське" на користь позивача ОСОБА_2 пеню у розмірі 273 грн 78 коп., суму інфляційних донарахувань у розмірі 987 грн 92 коп., суму трьох процентів річних у розмірі 13 грн 69 коп.

Також, просили суд стягнути із відповідача - ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 5 000 грн. Розмір моральної шкоди обґрунтовано тим, що внаслідок пошкодження автомобіля позивач ОСОБА_3, який володів вказаним транспортним засобом, зазнав певних незручностей та душевних страждань, зокрема звертався до лікаря за допомогою, так як втратив нормальний сон та перебував у депресивному стані, а також певний період часу не міг користуватися автомобілем, тому був позбавлений оперативно вирішувати свої справи.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 30 березня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 3 980 грн 55 коп. матеріальних збитків.

Стягнуто із ПрАТ "Страхове товариство "Іллічівське" на користь ОСОБА_2 пеню у розмірі 273 грн 78 коп., суму інфляційних донарахувань у розмірі 987 грн 92 коп., суму трьох процентів річних у розмірі 13 грн 69 коп., а всього на загальну суму 1 275 грн 39 коп.

Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 1 000 грн.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 26 травня 2016 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 3 980 грн 55 коп. матеріальних збитків та 184 грн 50 коп. судового збору скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 3 274 грн 70 коп у рахунок відшкодування майнової шкоди та 104 грн 26 коп. судового збору.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про скасування оскаржуваних рішень судів в частині відшкодування моральної шкоди із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

В частині вирішення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди судові рішення не оскаржуються, а тому в силу ст. 335 ЦПК України в цій частині не переглядаються.

Судом установлено, що 01 листопада 2014 року відповідач ОСОБА_4, керуючи автомобілем НОМЕР_1 здійснив зіткнення з належним ОСОБА_2 на праві власності автомобілем НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3, що спричинило технічні пошкодження вказаних автомобілів.

Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 12 грудня 2014 року відповідача ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Звертаючись до суду із заявою позивачі зазначали, що внаслідок пошкодження автомобіля ОСОБА_3, який володів вказаним транспортним засобом, зазнав певних незручностей та душевних страждань, зокрема звертався до лікаря за допомогою, так як втратив нормальний сон та перебував у депресивному стані, а також певний період часу не міг користуватися автомобілем, тому був позбавлений оперативно вирішувати свої справи.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч. 1 ст. 1167 ЦК України).

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Згідно з абз. 2 п. 5, п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Вирішуючи питання про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 моральної шкоди, суд першої інстанції, з висновком погодився апеляційний суд, урахувавши наявність підстав для відповідальності відповідача за завдану моральну шкоду, виходив із засад розумності, виваженості та справедливості, врахувавши ступінь душевних страждань і переживань позивача ОСОБА_3 внаслідок ДТП, обґрунтовано визначив розмір завданої моральної шкоди у сумі 1 000 грн.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення судів в частині вирішення позову про відшкодування моральної шкоди ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни або скасування не встановлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 30 березня 2016 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 26 травня 2016 року в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.