Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Леванчука А.О., Маляренка А.В., Ситнік О.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 4 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 7 грудня 2016 року,

У липні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що з жовтня 2008 року по листопад 2015 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, від якого мають сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після розірвання шлюбу дитина залишилася проживати разом із нею і знаходиться на її повному утриманні, оскільки відповідач матеріально їм не допомагає.

У зв'язку з цим позивач просила стягнути з ОСОБА_5 на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина у розмірі 2 тис. грн щомісяця, починаючи з дати подачі позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 4 серпня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 7 грудня 2016 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1 500 грн щомісяця, починаючи з 20 липня 2016 року і до досягнення дитиною повноліття. Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі та уточненнях до неї ОСОБА_5 просить змінити рішення суду першої інстанції та скасувати ухвалу апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, а також обставини, що мають істотне значення.

Згідно із ч. 1 ст. 184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що, ухвалюючи оскаржувані у справі судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій з дотриманням вимог ст. ст. 213, 214, 303, 315 ЦПК України правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню та дійшли обґрунтованого висновку про доведеність заявлених ОСОБА_4 позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_5 аліментів на утримання дитини, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1 500 грн щомісяця, починаючи з 20 липня 2016 року і до досягнення дитиною повноліття.

Наведені в касаційній скарзі доводи заявника є необґрунтованими і правильність вищезазначених висновків судів не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За таких обставин рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду слід залишити без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, рішення Жовківського районного суду Львівської області від 4 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 7 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.