Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Маляренка А.В., Іваненко Ю.Г., Ступак О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" про визнання кредитора таким, що прострочив прийняття виконання зобов'язання за договором, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 22 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 17 листопада 2016 року,

У травні 2016 року позивач ОСОБА_4 звернулась у суд з позовом про визнання кредитора ТОВ "Кредитні ініціативи" таким, що прострочив прийняття виконання зобов'язання за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначала, що 25 квітня 2008 року між нею та АК "АвтоЗАЗбанк" був укладений кредитний договір № 05/2008, згідно умов якого їй було надано кредит в сумі 124 600 доларів США, з 25 квітня 2008 року по 24 квітня 2018 року зі сплатою за користування кредитом 14 % річних.

У 2015 році їй стало відомо, що 06 червня 2014 року між ПАТ "Банк Кіпру", яке є правонаступником усіх прав та обов'язків АБ "АвтоЗАЗбанк", та ТОВ "Кредитні ініціативи" був укладений договір факторингу згідно умов якого відбулося відступлення права вимоги за її кредитним договором. Проте відповідач не надав їй докази переходу права вимоги, а також реквізити нового валютного розрахункового рахунку на який слід перераховувати кошти. Така бездіяльність фактично призвела до позбавлення її можливості виконання зобов'язання відповідно до умов кредитного договору. Крім того, ТОВ "Кредитні ініціативи" не відкрило їй поточний валютний рахунок для здійснення погашення боргу за кредитним договором та не надало ліцензій, підтверджуючих можливість приймання платежів відповідно в іноземній валюті на території України, що у свою чергу призводить до неможливості виконання обов'язків за кредитним договором.

Зазначала, що зміна валюти виконання умов договору є фактично зміною істотних умов договору, що відповідно до чинного законодавства України не допускається. У зв'язку з наведеним вона вимушена була звернутись до суду.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 22 вересня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 17 листопада 2016 року у задоволені позову відмовлено.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-УІІІ "Про судоустрій статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із безпідставності позовних вимог.

Як встановлено в судовому засіданні - 25 квітня 2008 року між АБ "АвтоЗАЗбанк" (правонаступник - ПАТ "Банк Кіпру") та позивачем укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала 124 600 доларів США кредитних коштів.

Відповідно до умов кредитного договору позивач зобов'язалась виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором та додатком № 1 до нього - графіком погашення кредиту.

У червні 2014 року між ПАТ "Банк Кіпру" та ТОВ "Кредитні ініціативи" укладено договір факторингу. З моменту відступлення клієнтом фактору прав вимоги заборгованості до фактора перейшло право вимоги за кредитними договорами визначеними в договорі факторингу.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 19 березня 2015 року, яке набрало чинності 13 липня 2015 року, з ОСОБА_4 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" було стягнуто заборгованість за кредитним договором № 05/2008 в розмірі 1 165 812,86 грн.

Заборгованість ОСОБА_4 на час розгляду даної справи за кредитним договором не погашена, зобов'язання не виконані, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для визнання кредитора ТОВ "Кредитні ініціативи" таким, що прострочив в період з 06 червня 2014 року прийняття виконання зобов'язання.

Крім того, відсутність у ТОВ "Кредитні ініціативи" ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями не є підставою для задоволення позову, оскільки ліцензія на здійснення операцій з валютними цінностями необхідна при укладенні кредитного валютного договору, в даному випадку між ТОВ " Кредитні Ініціативи" та ПАТ "Банк Кіпру" було укладено договір факторингу, який не є валютною операцією.

Висновки судів відповідають обставинам справи та ґрунтуються на доказах, яким дана правильна оцінка.

Зі змісту рішення судів і доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що скарга є необґрунтованою і наведені у ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 22 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 17 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.