2а-1358/11/0970 Про визнання протиправними дії ДПІ, що виразилися у внесенні недостовірних відомостей про місячну заробітну плату застрахованої особи за останньою посадою до заяви на виплату страхової суми - 21.05.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційні скарги Державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області та Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 травня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Державна податкова інспекція в місті Івано-Франківську, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Брокбізнес", про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди, -

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області, яким просила визнати протиправними дії відповідача, що виразилися у внесенні недостовірних відомостей про місячну заробітну плату застрахованої особи за останньою посадою до заяви позивача на виплату страхової суми від 04.12.2008 року, поданої на адресу ЗАТ "Страхова компанія "Брокбізнес", визнати недійсною вказану заяву в частині відображення у ній розміру заробітної плати в сумі 970,00 грн., зобов'язати Державну податкову адміністрацію в Івано-Франківської області надати ЗАТ "Страхова компанія "Брокбізнес" повні і достовірні дані про розмір заробітної платні за останньою посадою позивача станом на дату звільнення та стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 1700,00 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 травня 2011 року позов задоволено частково: визнано неправомірними дії Державної податкової адміністрації в Івано-Франківської області, пов'язані із заповненням та направленням в ПАТ "Страхова компанія "Брокбізнес" заяви ОСОБА_1 на виплату страхової суми від 04.12.2008 року в частині невірного зазначення розміру місячної заробітної плати в сумі 970,00 грн. з врахуванням тільки посадового окладу, окладу за спеціальним званням та відсоткової надбавки за вислугу років; зобов'язано Державну податкову адміністрацію в Івано-Франківської області внести до заяви ОСОБА_1 на виплату страхової суми від 04.12.2008 року зміни в частині зазначення розміру місячної заробітної плати застрахованого, вказавши дані на підставі довідки Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську від 15.07.2010 року за № 18759/10/05-013/130/75 щодо розміру грошового забезпечення з урахуванням окладу грошового утримання (посадового окладу, окладу за спеціальне звання), надбавки за вислугу років, інших додаткових видів грошового забезпечення: надбавки, доплати, премії, індексації грошового доходу (установлених ОСОБА_1 на день звільнення із органів державної податкової служби); зобов'язано Державну податкову адміністрацію в Івано-Франківської області заяву ОСОБА_1 на виплату страхової суми із внесеними даними, згідно довідки Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську від 15.07.2010 року за № 18759/10/05-013/130/75, направити у страхову компанію, яка проводить виплату страхових сум відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.06.1994 року за № 349 (349-94-п) , для нарахування та здійснення доплати страхового платежу ОСОБА_1 внаслідок втрати нею 30% працездатності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в Управлінні податкової міліції Державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області, із врахуванням виплаченої страхової суми на виконання постанови Івано-Франківського міського суду від 25.02.2010 року у справі №2а-137/2010; в решті позовних вимог відмовлено.

Постанову в частині задоволення позовних вимог в апеляційному порядку оскаржили відповідач Державна податкова адміністрація в Івано-Франківській області та третя особа у справі Державна податкова інспекція в м. Івано-Франківську, просять постанову в цій частині скасувати і прийняти нову, якою в позові відмовити повністю. Вважають, що в частині, що оскаржується, постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи і суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.

Постанова в частині відмови в позові не оскаржена, тому відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України в апеляційному порядку не переглядається.

Протокольною ухвалою судового засідання від 21 травня 2013 року суд відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України замінив відповідача Державну податкову адміністрацію в Івано-Франківській області на його правонаступника - Головне управління міндоходів в Івано-Франківській області.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 в період з 29.11.2006 року до 29.12.2006 року працювала на посаді інспектора з питань кореспонденції Головного відділу податкової міліції Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську.

Відповідно до висновку військово-лікарської комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області від 06.12.2006 року ОСОБА_1 було визнано непридатною до військової служби в мирний час внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням служби в органах податкової міліції, в зв'язку з чим Медико-соціальною експертною комісією було визначено ступінь втрати працездатності, який склав 30%.

13.07.2007 року на засіданні комісії Державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області по розгляду документів щодо виплати страхових сум при проведенні обов'язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби України та посадових осіб податкової міліції, щодо позивача було прийнято рішення про надіслання матеріалів страховику для виплати страхової суми у зв'язку із втратою 30% професійної працездатності.

Після цього позивач подала до Івано-Франківської філії Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" (в подальшому найменування підприємства було змінено на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Брокбізнес") заяву про виплату страхової суми, до якої подала копію паспорта, копію ідентифікаційного коду, свідоцтво про хворобу, довідку про проходження служби, копію наказу про прийняття і звільнення з органів Державної податкової адміністрації України та довідку про результати визначення ступеня втрати професійної непрацездатності.

У зв'язку з відмовою у виплаті страхових сум ОСОБА_1 звернулася до Івано-Франківського міського суду з позовом про їх стягнення і постановою цього суду від 25.02.2010 року зобов'язано ЗАТ "Страхова компанія "Брокбізнес" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 страховий платіж внаслідок втрати 30% працездатності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в Управлінні податкової міліції Державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області.

Зазначена постанова набрала законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

На виконання даної постанови ПАТ "Страхова компанія "Брокбізнес" 16.11.2010 року виплатила позивачу страхову суму в розмірі 17460,00 грн.

15.07.2010 року Державна податкова інспекція в м. Івано-Франківську видала ОСОБА_1 довідку про її грошове забезпечення на день звільнення - 29.12.2006 року, яке становило 1624,30 грн., з них: посадовий оклад 420,00 грн., оклад за військовим званням 65,00 грн., винагорода за вислугу років (25%) 121,25 грн., надбавка за високі досягнення у праці (40%) 242,50 грн., надбавка за роботу в умовах режимних обмежень (15%) 63,00 грн., доплата згідно з п. 9 постанови Кабінету Міністрів України № 268від 09.03.2006 року 335,62 грн., індексація грошових доходів за грудень 2006 року 31,31 грн., премія за листопад 335,62 грн.

В лютому 2011 року ОСОБА_1 звернулась до ПАТ "Страхова компанія "Брокбізнес" із заявою, якою просила виплатити суму страхового платежу в повному обсязі, виходячи з розміру грошового забезпечення, зазначеного в довідці Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську від 15.07.2010 року № 18759/10/05-013/130/75 про загальний розмір її заробітної плати (грошового утримання) станом на день звільнення.

Листом від 01.03.2011 року № ЦВ5540/11 ПАТ "Страхова компанія "Брокбізнес" повідомила позивача про те, що нарахування і виплата страхової суми здійснена відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 03.06.1994 року № 349 "Про затвердження Порядку та умов обов'язкового державного особистого страхування посадових осіб державної податкової служби" (349-94-п) та договору про закупівлю послуг з обов'язкового соціального страхування від 12.08.2010 року № 029-4, укладеного між ПАТ "Страхова компанія "Брокбізнес" і Державною податковою адміністрацією України. Страхова компанія зазначила, що в основу розрахунку було взято її заяву від 04.12.2008 року про виплату страхової суми, в якій відображено розмір місячної заробітної плати 970,00 грн. При цьому разом із даною відповіддю позивачу було надіслано копію її заяви від 04.12.2008 року, частину якої вона заповнила самостійно, а іншу частину посадові особи Державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області за підписом керівника адміністрації, в яку внесено дані про місячну заробітну плату за останньою посадою, яку вона займала, в розмірі 970,00 грн., без зазначена складових.

Отже, ПАТ "Страхова компанія "Брокбізнес" перерахувала на користь ОСОБА_1 страхову суму у розмірі 17460,00 грн. із розрахунку (970,00 грн. х 60 місяців) х 30% = 17460,00 грн., на підставі даних про грошове забезпечення, наданих Державною податковою адміністрацією в Івано-Франківській області і заяви позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій Державної податкової адміністрації в Івано-Франківської області щодо заповнення і направлення в ПАТ "Страхова компанія "Брокбізнес" заяви ОСОБА_1 на виплату страхової суми від 04.12.2008 року в частині невірного зазначення розміру місячної заробітної плати в сумі 970,00 грн. з врахуванням тільки посадового окладу, окладу за спеціальним званням та відсоткової надбавки за вислугу років, виходячи з наступного.

Як зазначено вище, перед звільненням у грудні 2006 року ОСОБА_1 займала посаду інспектора з питань кореспонденції Головного відділу податкової міліції Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську, їй було присвоєно звання старшого прапорщика податкової міліції, тобто позивач відноситься до числа колишніх посадових осіб державної податкової служби та має право користуватися всіма правами та пільгами посадової особи державної податкової служби, які надаються законодавством та зберігаються і після її звільнення.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" держава гарантує правовий і соціальний захист осіб начальницького складу податкової міліції та членів їх сімей, на яких, зокрема, поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені ст. ст. 20- 23 Закону України "Про міліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист" (203/98-ВР) .

Як правильно зазначив суд першої інстанції, положення ст. 26 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" щодо спірних правовідносин є спеціальними в тій частині, які врегульовані ст. ст. 20- 23 Закону України "Про міліцію", а щодо правовідносин, які не врегульовані цими нормами, до працівників податкової міліції застосовуються загальні норми Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) , які поширюються на всіх працівників системи органів державної податкової служби, в тому числі і на працівників податкової міліції, як структурних підрозділів таких органів.

Відповідно до ч. 7 ст. 23 Закону України "Про міліцію" у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Із змісту даної норми слідує, що її положення регулюють питання виплати одноразової грошової допомоги лише у разі каліцтва, поранення (контузії, травми або каліцтва), інвалідності працівника міліції, однак, як і інші положення ст. ст. 20- 23 Закону України "Про міліцію", не врегульовують питання виплати страхових сум внаслідок втрати працездатності у зв'язку із захворюванням працівника міліції, пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Тому колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відносини щодо виплати страхових сум внаслідок втрати працездатності у зв'язку із захворюванням, пов'язаного з проходженням служби в органах податкової міліції, регулюються загальними положеннями Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) , а саме ст. 18 цього Закону, частиною 1 якої передбачено, що посадові особи органу державної податкової служби підлягають обов'язковому державному особистому страхуванню за рахунок коштів державного бюджету на випадок загибелі або смерті на суму десятирічної заробітної плати за їх останньою посадою, а в разі поранення, контузії, травми або каліцтва, захворювання чи інвалідності, що сталися у зв'язку з виконанням службових обов'язків, - у розмірі від шестимісячної до п'ятирічної заробітної плати за їх останньою посадою (залежно від ступеня втрати працездатності).

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість покликання відповідача на положення постанов Кабінету Міністрів України від 19.08.1992 року № 488 "Про умови державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призначених на збори, і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум" (488-92-п) та від 19.11.1992 року № 627 "Про внесення змін до Положення про порядок і умови державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ республіки" (627-92-п) , які прийняті на реалізацію положень ст. 23 Закону України "Про міліцію".

Також суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи відповідача про необхідність застосування до спірних правовідносин положень пп. "б" п. 2 зазначеної вище постанови Кабінету Міністрів України від 19.11.1992 року № 627 (627-92-п) , яка діяла на момент виникнення страхового випадку у грудні 2006 року.

Зазначена норма передбачала, що НАСК "ОРАНТА" виплачує страхові суми особам рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ (їхнім спадкоємцям) у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби, - у розмірах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.1992 року № 488 (488-92-п) . Тобто дана постанова містила таку умову страхового відшкодування як наявність захворювання, одержаного у період проходження служби, однак не визначала розмірів страхової виплати.

Згідно з пп. "б" п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 19.11.1992 року № 627 (627-92-п) НАСК "ОРАНТА" виплачує страхові суми у разі втрати застрахованим працездатності, що сталася внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних в період проходження служби (зборів), - у розмірі залежно від ступеня втрати працездатності, що визначається у процентному відношенні до загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті. Тобто, даною постановою визначено виплату страхової суми залежно від ступеня втрати працездатності, що визначається у процентному відношенні до загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті, а не розміру від шестимісячної до п'ятирічної заробітної плати за останньою посадою залежно від ступеня втрати працездатності, як передбачено ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", нормами якої Івано-Франківський міський суд керувався при прийнятті зазначеної вище постанови від 25.02.2010 року.

ПАТ "Страхова компанія "Брокбізнес" на виконання даної постанови виплатила ОСОБА_1 частину страхового платежу, при здійсненні якої керувалась ст. 18 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та прийнятою на її виконання постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.1994 року № 349 "Про затвердження Порядку та умови обов'язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби" (349-94-п) .

При цьому, постановами Кабінету Міністрів України від 19.11.1992 року № 627 (627-92-п) та від 19.08.1992 року № 488 (488-92-п) для виплати страхових сум визначено єдиного страховика - НАСК "ОРАНТА", а в даному випадку - період 2008-2010 років страховиком у зазначених випадках визначено ПАТ "Страхова компанія "Брокбізнес".

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість доводів Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про те, що при видачі довідки від 18.11.2008 року № 64721/7/05-013/292, на підставі якої Державна податкова адміністрація в Івано-Франківській області внесла дані про заробітну плату ОСОБА_1 в розмірі 970,00 грн., керувалися положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 року № 707 (707-2007-п) "Про затвердження порядку та умов виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівників міліції, податкової міліції", а сама довідка видана на підставі рекомендацій, викладених Державною податковою адміністрацією України у листі від 13.11.2008 року № 23331/7/05-0117.

Так, як зазначено вище, страховий випадок мав місце у грудні 2006 року, а вказана постанова Кабінету Міністрів України була прийнята 12.05.2007 року, тобто після виникнення спірних правовідносин, і не має зворотної дії в часі.

Щодо посилання відповідача на лист Державної податкової адміністрації України від 13.11.2008 року № 23331/7/05-0117, відповідно до якого державним податковим адміністраціям областей роз'яснено, що порядок та умови обов'язкового державного особистого страхування посадових осіб податкової міліції до травня 2007 року визначено постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.1992 року № 627 "Про внесення змін до Положення про порядок і умови державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ республіки" (627-92-п) , затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 червня 1991 року № 59 (59-91-п) , відповідно до п. 2 якої виплату страхових сум установлено з розрахунку грошового утримання.

Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.1996 року № 1592 "Про умови оплати праці працівників органів державної податкової служби" (1592-96-п) визначено поняття оклад грошового утримання працівників податкової міліції, який включає посадовий оклад та оклад за спеціальне звання. В постанові також вказано, що з метою недопущення фактів завищення розміру страхових виплат у розрахунок грошового утримання працівників податкової міліції для визначення страхових сум за державним обов'язковим особистим страхуванням включати такі його види: посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням, відсоткову надбавку за вислугу років. Однак в п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 19.11.1992 року № 627 (627-92-п) відсутнє будь-яке посилання, що виплата страхових сум здійснюється з розрахунку грошового утримання, а тому, як правильно зазначив суд першої інстанції, посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 31.12.1996 року № 1592 (1592-96-п) є безпідставним, оскільки оклад є лише складовою заробітної плати чи грошового утримання, із якого, як базової величини, нараховується така плата чи утримання, а також нараховуються доплати, надбавки і інші складові заробітної плати чи грошового утримання.

Крім того, зазначені рекомендації про те, що для визначення страхових сум за державним обов'язковим особистим страхуванням необхідно включати до грошового утримання тільки: посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням, відсоткову надбавку за вислугу років, на день їх складання - 13.11.2008 року, не були передбачені будь-яким нормативно-правовим актом.

З врахуванням положень наведених вище правових норм колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що норми ст. 26 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", ст. ст. 20- 23 Закону України "Про міліцію", постанов Кабінету Міністрів України від 19.11.1992 року № 627 (627-92-п) , від 19.08.1992 року № 488 (488-92-п) та від 12.05.2007 року № 707 (707-2007-п) не врегульовують питань страхових сум внаслідок втрати працездатності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах податкової міліції, тому суд правомірно згідно з ч. 7 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України застосував до спірних правовідносин положення закону, які регулюють подібні правовідносини, а саме ст. 18 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", на виконання якої також була прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 03.06.1994 року № 349 "Про затвердження Порядку та умов обов'язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби" (349-94-п) .

Відповідно до цього Порядку 20.06.2008 року, 04.06.2009 року, 23.03.2010 року та 12.08.2010 року Державна податкова адміністрація України та ЗАТ "Страхова компанія "Брокбізнес" уклали договори про закупівлю послуг з обов'язкового соціального страхування саме відповідно до даного Порядку, про що зазначено в самих договорах.

Відповідно до положень п. п. 1-3 зазначеного Порядку обов'язкове державне особисте страхування (далі - обов'язкове страхування) посадових осіб органів державної податкової служби здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Обов'язковому державному особистому страхуванню підлягають посадові особи Державної податкової адміністрації, державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державних податкових інспекцій у районах, містах (крім міст Києва і Севастополя), районах у містах (далі - застраховані). Проведення обов'язкового страхування здійснюється страховиком, який одержав відповідну ліцензію в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг і визначений за погодженням з страхувальником.

Згідно з пп. "б" п. 5 цього Порядку страховик виплачує страхові суми у разі втрати застрахованим працездатності в результаті поранення, контузії, травми або каліцтва, захворювання чи інвалідності, що сталися під час виконання службових обов'язків, - у розмірі, що залежить від ступеня втрати працездатності, який визначається у відсотковому відношенні до суми п'ятирічної заробітної плати за останньою посадою, яку він займав до встановлення втрати працездатності, але не може бути меншим шестимісячної заробітної плати за зазначеною посадою.

Пунктами 8, 11 Порядку передбачено, що у разі настання страхових подій, передбачених пунктом 5 цього Порядку та умов, виплата страхових сум провадиться страховиком за місцем постійного проживання застрахованого шляхом їх перерахування на особистий рахунок одержувача в установі банку, видачі чека або поштового переказу за рахунок страхувальника. Для вирішення питання про виплату страхової суми у випадках, передбачених пунктом 5 цього Порядку та умов, застрахований або його спадкоємець оформляють у відповідному органі державної податкової служби та подають страховику заяву за встановленою формою, а також пред'являють документ, що засвідчує особу.

Відповідно до норм даного Порядку позивач є застрахованою особою і має право на отримання страхової суми у розмірі, що залежить від ступеня втрати працездатності, який визначається у відсотковому відношенні до суми п'ятирічної заробітної плати за останньою посадою, яку вона займала до встановлення втрати працездатності, але не може бути меншим шестимісячної заробітної плати за зазначеною посадою.

Як зазначено вище і не заперечується особами, які беруть участь у справі, ОСОБА_1 визнано непридатною до військової служби в мирний час внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням служби в органах податкової міліції, в зв'язку із цим визначено ступінь втрати позивачем працездатності, який склав 30%.

Позивач скористалась своїм передбаченим законодавством правом на отримання зазначених страхових виплат, подавши у встановленому порядку через Державну податкову адміністрацію в Івано-Франківській області відповідну заяву з документами, передбаченими зазначеним вище Порядком, які відповідач надіслав до ЗАТ "Страхова компанія "Брокбізнес", в якій вказав місячну заробітну плату позивача в розмірі 970,00 грн.

При цьому відомості про заробітну плату ОСОБА_1 в розмірі 970,00 грн. були внесені станом на листопад 2008 року з врахуванням даних посади, яку у грудні 2006 року займала позивач.

З довідки Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську від 25.05.2011 року за № 12761/10/05-221/180 вбачається, що місячна заробітна плата за останньою посадою складається з посадового окладу 711,00 грн., окладу за військовим званням 65,00 грн. та винагороди за вислугу років 25% 194,00 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Відповідно до ст. 2 цього Закону заробітна плата складається з: основної заробітної плати, якою є винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців; додаткової заробітної плати, якою є винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій; інших заохочувальних та компенсаційних виплат, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до п. 3 розділу ІІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 (100-95-п) , при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші; виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 п. 1 розділу І Методичних рекомендацій про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 12.10.2007 року № 576, у термінології оплати праці застосовується поняття грошове забезпечення, яке включає оклади грошового утримання, надбавку за вислугу років, інші додаткові види грошового забезпечення: надбавки, доплати, преміювання тощо (які мають право установлювати керівники органів у межах фонду оплати праці).

Таким чином, відповідно до змісту наведених норм, до складу заробітної плати (грошового забезпечення) входять основна і додаткова заробітна плата та інші заохочувальні, компенсаційні виплати, надбавки, доплати, премії, які є складовою частиною заробітної плати, тому, як правильно встановив суд першої інстанції, надбавка за високі досягнення у праці, надбавка за роботу в умовах режимних обмежень, доплата згідно з п. 9 постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268 (268-2006-п) , премія та індексація грошових доходів, яку отримала позивач у місяць року свого звільнення також повинні були включатись відповідачем до складу грошового утримання позивача при заповненні даних у заяві на отримання страхових виплат, на підставі якої ЗАТ "Страхова компанія "Брокбізнес" здійснило розрахунок і виплату суми таких виплат.

Тому колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що дії Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську та Державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області щодо внесення недостовірних даних про місячну заробітну плату застрахованої особи по останній посаді до заяви ОСОБА_1 з виплати страхової суми від 04.12.2008 року, поданої на адресу ЗАТ "Страхова компанія "Брокбізнес" в частині не включення до суми заробітної плати надбавки за високі досягнення у праці, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, доплати згідно пункту 9 постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268 (268-2006-п) , премії та індексації грошових доходів, є протиправними, а позовні вимоги у цій частині обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та такими, що підлягають до задоволення.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.1994 року № 349 "Про затвердження Порядку та умов обов'язкового державного особистого страхування посадових осіб державної податкової служби" (349-94-п) передбачено, що розмір страхової суми залежить від суми п'ятирічної заробітної плати за останньою посадою, яку займала особа, до встановлення втрати працездатності.

Тобто, страховою компанією має бути здійснений розрахунок страхової суми позивача саме виходячи з його заробітної плати за останньою посадою інспектора з питань кореспонденції у Головному відділі податкової міліції Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську Державної податкової адміністрації Івано-Франківської області, яку ОСОБА_1 займала до встановлення втрати працездатності, що була встановлена 06.12.2006 року. При цьому позивача було звільнено із займаної посади 29.12.2006 року, в зв'язку з чим суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідач був зобов'язаний надати довідку страховій компанії щодо розміру місячної заробітної плати позивача за останньою посадою, яку вона займала до встановлення втрати працездатності, а саме інспектора з питань кореспонденції Головного відділу податкової міліції Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську, тобто станом на 29.12.2006 року.

Отже, відповідач не безпідставно надав страховій компанії довідку про місячну заробітну плату позивача за посадою, яку вона займала до встановлення втрати працездатності станом на листопад 2008 року.

Також відповідно до зазначених вище договорів про закупівлю послуг з обов'язкового соціального страхування, укладених між Державною податковою адміністрацією України та ПАТ "Страхова компанія "Брокбізнес", керівник органу державної податкової служби несе відповідальність згідно з чинним законодавством за достовірність даних, вказаних у заяві на виплату страхової суми та в довідці про заробітну плату або грошове утримання.

Тому з врахуванням наведених вище обставин та правових норм, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про підставність і обґрунтованість вимоги позивача про внесення достовірних даних у її заяву про виплату страхової суми та зобов'язання відповідача скерувати страховій компанії таку заяву, із внесеними змінами, для нарахування та здійснення доплати страхового платежу.

При цьому суд правильно зазначив, що не підлягає до задоволення вимога про скерування такої заяви саме ПАТ "Страхова компанія "Брокбізнес", оскільки, як встановлено судом, станом на час розгляду справи Державна податкова адміністрація України не укладала із страховими компаніями договорів щодо обов'язкового державного соціального страхування.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

Апеляційні скарги Державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області та Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 травня 2011 року у справі № 2а-1385/11/0970 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Державна податкова інспекція в місті Івано-Франківську, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Брокбізнес", про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди - залишити без змін.