Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є.,

суддів: Коротуна В.М. Мазур Л.М.,

Писаної Т.О., Попович О.В.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "ІНГО Україна" до приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія", ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, за касаційною скаргою ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_3, на рішення Кам'янко-Бузького районного суду Львівської області від 28 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 24 грудня 2015 року,

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "ІНГО Україна" (далі - ПАТ "АК "ІНГО Україна") звернулось до суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" (далі - ПАТ "СТ "Гарантія"), ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів.

На обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що 18 квітня 2014 року у с. Сокільники Пустимотівського району Львівської області сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів марки "Мерседес-Бенц" державний номерний знак НОМЕР_6, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля марки "Ягуар" державний номерний знак НОМЕР_2, який був застрахований у ПрАТ "АСК "Інго Україна". Зазначало, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована у ПАТ "СТ "Гарантія" на підставі полісу від 27 липня 2013 року № АС/4277623 з лімітом відповідальності за шкоду, завдану майну третіх осіб у розмірі 50 000 грн та франшизою - 510 грн. Постановою Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 19 червня 2014 року ОСОБА_3 було визнано винною у скоєнні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі ст. 124 КУпАП.

Зазначало, що після фактичного проведення ремонту автомобіля "Ягуар" було встановлено, що загальна вартість ремонтно-відновлювальних робіт склала 62 776 грн 70 коп., що підтверджується рахунком-фактурою ТОВ "АД "Діамант" від 17 липня 2014 року № 14 та актом виконаних робіт від 08 серпня 2014 року № 14. Стверджувало, що власник транспортного засобу "Ягуар" оплатив вартість відновлювального ремонту у розмірі 62 776 грн 70 коп., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 08 серпня 2014 року № 11, після чого звернувся до позивача за здійсненням доплати страхового відшкодування за укладеним договором страхування. У зв'язку з цим позивачем було складено другий страховий акт від 23 вересня 2014 року № 119370, з якого вбачається про прийняття рішення щодо проведення залишку страхової виплати у розмірі 17 061 грн 88 коп., яка була здійснена за рахунок потерпілої (застрахованої) особи 08 жовтня 2014 року з урахуванням попередньо сплачених і зарахованих сум, а також франшизи до договору страхування у розмірі 510 грн.

З урахуванням уточнених позовних вимог та вищевикладеного, позивач просив стягнути з ПАТ "СТ "Гарантія" на користь ПАТ "АК "ІНГО Україна" грошові кошти у розмірі 40 617 грн, а з ОСОБА_3 на користь ПАТ "АК "ІНГО Україна" 14 193 грн 81 коп.

Рішенням Кам'янко-Бузького районного суду Львівської області від 28 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 24 грудня 2015 року, позов ПАТ "АК "ІНГО Україна" задоволено.

Стягнуто з ПАТ "СТ "Гарантія" на користь ПАТ "АК "ІНГО Україна" грошові кошти у розмірі 40 617 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "АК "ІНГО Україна" грошові кошти у розмірі 141 93 грн 81 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_3, просить скасувати рішення судів першої й апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ч. 3 ст. 335 ЦПК України суд не обмежений доводами касацій

Суди під час розгляду справи встановили, що 18 квітня 2014 року в с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області ОСОБА_3, керуючи автомобілем "Мерседес-Бенц" державний номерний знак НОМЕР_6, порушила ПДР України (1306-2001-п) , здійснила зіткнення з автомобілем марки Jaguar X type державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5 Внаслідок ДТП автомобілі отримали технічні пошкодження. Автомобіль Jaguar X type був застрахований в ПАТ "АК "ІНГО Україна".

Постановою Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 19 червня 2014 року ОСОБА_3 було визнано винною у скоєнні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі ст. 124 КУпАП.

На час дорожньо-транспортної пригоди, відповідальність ОСОБА_3 була застрахована у страховій компанії ПАТ "СТ "Гарантія", що підтверджується страховим полісом від 27 липня 2013 року АС № 427723.

Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження від 12 травня 2014 року, вартість відновлювального ремонту з врахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу автомобіля Jaguar X type, державний номерний знак НОМЕР_2, пошкодженого в дорожній транспортній пригоді, становила 41 127 грн.

Власником автомобіля Jaguar X type було оплачено вартість відновлювального ремонту автомобіля в розмірі 62 776 грн 70 коп., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера від 08 серпня 2014 року № 11.

У зв'язку з вищенаведеним ПАТ "АК "ІНГО Україна" склала два страхових акти від 04 червня 2014 року № 114951 про страхові виплати на суму 37 748 грн 93 коп. та від 23 вересня 2014 року № 119370 про виплату на суму 17061 грн 88 коп. Зазначені суми були виплачені страховою компанією (позивачем) власнику автомобіля Jaguar X type державний номерний знакНОМЕР_2.

Пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 15 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно із ч. 1 ст. 1, ст. ст. 2, 12 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у яких сторонами є юридичні особи, розглядаються господарськими судами.

Відповідно до статті 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом. З огляду на це судвідкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, розгляд яких проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1737цс15, від 06 квітня 2016 року у справі № 6-77цс16, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Проте, вирішуючи позов ПАТ "АК "ІНГО Україна", суди зазначенихвимог закону не врахували, безпідставно вирішили спір, що виник між юридичними особами і підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а тому колегія суддів дійшла висновку, що існують підстави для виходу за межі доводів касаційної скарги (ч. 3 ст. 335 ЦПК України), що є підставою для скасування судових рішень із закриттям провадження у справі в частині вирішення позовних вимог ПАТ "АК "ІНГО Україна" до ПАТ "СТ "Гарантія" про стягнення грошових коштів.

Разом з тим, рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення позову ПАТ "АК "ІНГО Україна" до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів підлягають залишеннюбез змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями., діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 22-1 Закону України "Про обов-'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страхових полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У пункті 14 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" (v0004740-13) судам роз'яснено, що у разі, якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються і в обмін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків).

У абз. 3 п. 16 зазначеної постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ судам роз'яснено, що при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У абз. 3 п. 24 цієї постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ судам роз'яснено, що відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завданий збиток.

Згідно зі ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Частиною 1 ст. 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Ухвалюючи рішення у справі в частині вирішення позовних вимог щодо ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), з урахуванням встановлених обставин і вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, враховуючи те, що заперечення відповідача розміру заподіяної шкоди ним під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій не спростовані, жодних інших автотехнічних висновків на підтвердження своїх вимог суду не надано, клопотання про проведення судової експертизи сторонами не заявлялось, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що позивач набув право зворотної вимоги (в порядку суброгації) до особи винної у завданні збитків у розмірі фактично сплачених грошових коштів відповідно до ст. 1194 ЦК України.

Отже, в частині позову приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "ІНГО Україна" до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, суд касаційної інстанції залишає без змін рішення судів першої та апеляційної інстанції відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 205, 340, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_3, задовольнити частково.

Рішення Кам'янко-Бузького районного суду Львівської області від 28 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 24 грудня 2015 рокув частині позову приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "ІНГО Україна" до приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" про стягнення грошових коштів скасувати, провадження у справі в цій частині закрити.

Рішення Кам'янко-Бузького районного суду Львівської області від 28 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 24 грудня 2015 рокув частині позову приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "ІНГО Україна" до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.