Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є.,

суддів: Коротуна В.М., Мазур Л.М.,

Писаної Т.О., Попович О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто" про захист прав споживача за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто" на заочне рішення Жовківського районного суду Львівської області від 10 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 23 серпня 2016 року,

У листопаді 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто" (далі - ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто", посилаючись на те, що 2 листопада 2015 року між ними було укладено договір фінансового лізингу. Предметом указаного договору є транспортний засіб, а саме - трактор "Беларус" 892, об'єм/ тип двигуна - 4,75, тип КПП - механічна, привід 4х4. Відповідно до умов договору лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу, зазначений у специфікації, що є додатком № 2 до договору у власність та передати предмет лізингу у користування лізинг одержувачу на умовах передбачених договором. В усній формі представник відповідача роз'яснив йому, що він повинен спочатку сплатити передплату за транспортний засіб в розмірі 51 тис. грн шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача, після чого з ним буде укладено договір лізингу і протягом декількох днів відповідач передасть йому в користування предмет лізингу. У той же день він сплати на рахунок відповідача суму в розмірі 51 тис. грн. Однак, представником відповідача не було роз'яснено йому призначення платежу, який виявився адміністративним платежем, тобто винагородою лізингодавцю за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою та укладенням договору. Він вважав, що це часткова оплата вартості транспортного засобу. В договорі це передбачено, але у нього не було можливості детально ознайомитись з умовами договору до його підписання, так як представник відповідача не надав достовірної інформації. Компанія відмовилася передавати предмет лізингу з посиланням на те, що договором передбачено передачу автомобіля протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати адміністративного платежу, 50% від вартості предмета лізингу, комісії за передачу предмета лізингу, а сплачена сума в розмірі 51 тис. грн є адміністративним платежем за оформлення договору. Ознайомившись більш детально з умовами договору фінансового лізингу він зрозумів, що його свідомо ввели в оману, оскільки під час попередніх переговорів питання про авансовий платіж у розмірі 50% від вартості трактора не оговорювалися.

Заочним рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 10 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 23 серпня 2016 року, позов задоволено. Визнано пункт 12.1 договору фінансового лізингу від 2 листопада 2015 року недійсним. Розірвано договір фінансового лізингу від 2 листопада 2015 року. Стягнуто з ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" на користь ОСОБА_3 сплачені за договором фінансового лізингу кошти в розмірі 51 тис. грн.

У касаційній скарзі ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-МІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що оспорюваний договір містить несправедливі умови, а саме, 12.1, що є підставою для визнання його недійсним; у зв'язку з розірванням між сторонами угоди, відповідач повинен повернути позивачу суму чистих внесків, сплачених останнім за право отримання автомобіля за угодою.

Такі висновки судів є правильними з огляду на наступне.

Судами встановлено, що 2 листопада 2015 року укладено договір фінансового лізингу між ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" та ОСОБА_3

Відповідно до п. 1.1 договору вказано, що предметом фінансового лізингу по даному договору є транспортний засіб, а саме: трактор "Беларус" 892, об'єм/ тип двигуна - 4, 75 тип КПП - механічна, привід 4Х4.

У той же день позивач здійснив платіж на суму 51 тис. грн.

17 листопада 2015 року ОСОБА_3 звернувся до ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" із заявою про розірвання договору фінансово лізингу від 2 листопада 2015 року та повернення сплачених за цим договором коштів у розмірі 51 тис. грн, а також банківської комісії у розмірі 500 грн (а.с. 114), проте відповіді на вказану заяву ОСОБА_3 не отримав.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізинг одержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України (435-15) про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України "Про фінансовий лізинг" (723/97-ВР) .

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Аналізуючи норму ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими, є зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2, 3 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів"); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням договору (п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону).

Пункт 12.1 договору лізингу від 2 листопада 2015 року передбачає, що лізингоодержувач, який сплатив адміністративний платіж, частково або повністю сплатив авансовий внесок та не отримав транспортний засіб, має право розірвати даний договір за власним бажанням, про що має повідомити лізингодавця у письмовій формі з чітким волевиявленням щодо розірвання договору, шляхом направлення відповідного листа рекомендованою кореспонденцією. В такому випадку поверненню підлягає 60%від сплаченого авансового платежу та\або частини авансових платежів, 40% лізингодавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору. Адміністративний платіж в такому випадку поверненню не підлягає.

Задовольняючи позов, суди виходили із того, що п. 12.1 укладеного між сторонами договору фінансового лізингу порушує принципи добросовісності і справедливості, оскільки відповідач не обґрунтував співмірність розміру платежу за організацію та підготовку даного договору, виконаній послузі, яка згідно зі ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" не є лізинговим платежем, а фактично полягає у виготовленні стандартної форми договору. Разом із тим суд дійшов висновку, що відповідач у договорі надав собі можливість не повертати кошти, сплачені споживачем, у разі розірвання договору останнім, однак при розірванні договору лізингодавцем ніяких санкцій не передбачено, що приводить до дисбалансу договірних умов та порушує норми законодавства.

За таких обставин суди дійшли обґрунтованого висновку, що відповідно до ст. ст. 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів", ст. ст. 3, 638 ЦК України, ст. 6 Закону України "Про фінансовий лізинг" допущені з боку відповідача порушення є підставою для визнання оскаржуваного пункту договору недійсним.

Таким чином, задовольняючи указаний позов, суди, дослідивши докази у справі і надавши їм належну оцінку згідно зі ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, правильно виходили із доведеності та обґрунтованості вказаних позовних вимог. Суди правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили обставини справи та наявні у справі докази, надали їм належну оцінку, у результаті чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Разом із тим, судами правильно враховано правову позицію Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15, відповідно до якої договір лізингу авто за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України; згідно зі ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню; відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним, - дійшов обґрунтованого висновку про наявність додаткових правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вищевказаних грошових коштів.

Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, тому колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ч. 1 ст. 336, ст. 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто" відхилити.

Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 10 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 23 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.